Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк та ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2017 року,

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк), який уточнила у процесі розгляду і остаточно просила визнати недійсним кредитний договір № CSIPG100000142, укладений 06 липня 2007 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ ПриватБанк.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 06 липня 2007 року між її чоловіком та ПриватБанк було укладено кредитний договір № CSIPG100000142, згідно умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 34 200 грн доларів США на придбання нерухомості та сплату страхових платежів зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном погашення до 06 липня 2022 року.

Вказала, що того ж дня між її чоловіком та банком було укладено договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_5 з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором передав в іпотеку житловий будинок з прибудовою та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 та майнові права на земельну ділянку площею 0,21 га, яка розташована за тією ж адресою.

Вважає, що при підписанні спірного кредитного договору відповідачем було порушено її законні права, оскільки кредитний договір за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, її інтересам та волі, а також порушує її права та законні інтереси. Крім того, зазначала, що на час підписання договору перебувала за кордоном на заробітках, письмової згоди на укладення кредитного договору чоловіком не надавала та про його укладення не знала.

Посилаючись на вищевикладене, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2017 року відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, керувались положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 65 СК України, ст. 1055 ЦК України та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки кредитний договір не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а також отримання письмової згоди іншого подружжя на його укладення.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.