Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк, яке діє через представника ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року,

У вересні 2015 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 вересня 2004 року між банком і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 200 грн на строк до 15 вересня 2006 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік, а при порушенні зобов'язань - 6,23 % на місяць, на суму залишку непогашеної заборгованості. Свої зобов'язання з погашення кредиту відповідач виконував неналежним чином внаслідок чого позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по відсотках нарахованих на прострочену заборгованість за період з 25 вересня 2012 року по 25 вересня 2015 року у розмірі 7 820,5 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2016 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ ПриватБанк, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення апеляційного суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем при зверненні до суду дотримано строк позовної давності, крім того, за умовами п. 3.1 кредитного договору відповідач зобов'язаний щомісяця сплачувати відсотки на суму заборгованості за тілом кредиту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов правильного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Судами встановлено та вбачається із матеріалів справи, 15 вересня 2004 року між ЗАТ КБ ПриватБанк, правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк, та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 5 200 грн на строк до 15 вересня 2006 року для придбання товарів народного споживання зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,50 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банк звернувся до суду із позовом, в якому просив достроково стягнути з ОСОБА_4 заборгованість й рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2006 року позов ПАТ КБ ПриватБанк було задоволено - стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість у загальному розмірі 9 466,77 грн, з яких: 4 980,50 грн - тіло кредиту, 2 818,46 грн - проценти за користування кредитом, 832 грн - комісія, 835,81 грн - пеня.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності (правова позиція Верховного Суду України, всиловлена в постанові від 09 листопада 2016 року в справі № 6-2251цс16).

Таким чином, встановивши, що звернувшись у червні 2006 року до суду із позовом про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів банк змінив строк виконання основного зобов'язання, а з цим позовом до суду звернувся у вересні 2015 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено стороною у справі.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк, яке діє через представника ОСОБА_5, відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.