Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Горішньоплавнівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 05 квітня 2017 року,

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Горішньоплавнівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що у 1968 році ОСОБА_5 отримав квартиру АДРЕСА_1, в яку він вселився разом з ОСОБА_6, з якою вони проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а у 2006 році зазначена квартира була передана їм у власність по 1/2 частині кожному в результаті приватизації.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер. Після його смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_4 стали проживати однією сімєю та вести спільний побут. Окрім того, ОСОБА_6 була інвалідом ІІ групи і заявниця доглядала за нею.

У подальшому, до дня смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вони проживали разом протягом 8 років, та, оскільки у ОСОБА_6 спадкоємців не було, після її смерті ОСОБА_4 виконала все необхідне для її поховання.

ОСОБА_4 вказувала, що на даний час проживає в спірній квартирі, де проживала разом з померлою ОСОБА_6

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 більше пяти років до дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 більше пяти років до дня відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 січня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сімєю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1968 року до дня смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Встановлено факт проживання однією сімєю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з 19 березня 2015 року до дня смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 05 квітня 2017 року рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 січня 2017 року в частині встановлення факту проживання однією сімєю ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з 1968 року до дня смерті ОСОБА_5 -

ІНФОРМАЦІЯ_2 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 05 квітня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги в частині встановлення факту проживання однією сімєю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1968 року до дня смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року та в частині встановлення факту проживання однією сімєю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з 19 березня 2015 року до дня смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 року, суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог в цій частині.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання однією сімєю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 1968 року до дня смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності правових норм в ЦК Української РСР (1540-06) .

При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині встановлення факту проживання однією сімєю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з 19 березня 2015 року до дня смерті

ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 року та в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно ордера на жиле приміщення № НОМЕР_1 від 17 грудня 1968 року, ОСОБА_5 вселився до квартири АДРЕСА_1, у вказаному ордері ОСОБА_6 вказано як дружину ОСОБА_5

Згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 28 березня 2006 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/2 частині кожному.

Згідно з актовим записом № 149 в Книзі реєстрації смертей ВРАЦС Комсомольського МУЮ Полтавської області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

У відповідності до актового запису № 220, вчиненого ВДРАЦС Комсомольського МУЮ Полтавської області, ОСОБА_6 померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру № 41485802 від 14 вересня 2015 року, виданого Комсомольською державною нотаріальною конторою, у реєстрі відсутня інформація щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року

ОСОБА_5

Згідно листа Комсомольської державної нотаріальної контори від 02 листопада 2016 року в нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 272/2015 до майна померлої ОСОБА_6 за заявою ОСОБА_4, дані про наявність інших спадкоємців померлої в нотаріальній конторі відсутні, заповіти від імені ОСОБА_6 не посвідчувались.

Листом Комсомольської державної нотаріальної контори № 192/02-14 від 04 березня 2016 року ОСОБА_4 відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, за відсутності родинних та інших відносин.

Згідно повідомлень Горішньоплавніського міського відділу реєстрації актів цивільного стану станом на 16 грудня 20016 року інформації про актові записи про шлюб ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не виявлено.

Відповідно до довідки Комунального підприємства Спеціазоване підприємство ритуальних та похоронних послуг Вічність № 151 від 21 грудня 2015 року покійна ОСОБА_6 похована 05 травня 2015 року на міському кладовищі м. Комсомольська (Горішні Плавні). Витрати на поховання в сумі 1 840 грн сплачувала ОСОБА_4

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 128 від 04 травня 2015 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, копію відповідного свідоцтва отримала ОСОБА_4

Відповідно до довідки Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1 від 18 листопада 2016 року, померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 на день смерті проживала та була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_5 (Горішні Плавні) Полтавської області.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 травня 2016 року, постановленої по справі за заявою ОСОБА_4 про встановлення фактів проживання однією сім'єю, встановлено, що відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Комсомольської міської ради Полтавської області № 08-576 від 27 січня 2016 року ОСОБА_4 отримує пільги По нарахуванню субсидій та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в окремих випадках та наданню пільг за фактичним місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1, та щопівроку надає довідки про місце фактичного проживання. Цим же судовим рішенням встановлено, що згідно довідки № 120 ЛКК Комсомольської поліклініки Медичний центр ПМСД ОСОБА_4 за станом здоров'я може здійснювати догляд за ОСОБА_6 відповідно до рішення № 43 від 27 березня 2015 року.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини(ч. 1 ст. 1264 ЦК України).

Таким чином, для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім'єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п'ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім'єю.

Згідно із ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Згідно розяснень викладених в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 (v0007700-08) Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині встановлення факту проживання однією сімєю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з 19 березня 2015 року до дня смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 року, оскільки судами встановлено, що ОСОБА_4 не надано належних, обґрунтованих та достатніх доказів на підтвердження того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 та

ОСОБА_4 були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Також встановлено, що згідно показань свідка ОСОБА_10 (соціальний працівник в територіальному центрі обслуговування Калина), і це підтверджується заявою ОСОБА_6, остання та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю починаючи лише з 19 березня 2015 року.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) (2003 року) Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Згідно із частиною першою Прикінцевих положень Сімейного кодексу Україницей (2947-14) Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України (435-15) , тобто з 01 січня 2004 року.

Положеннями Кодексу про шлюб та сім'ю України (2006-07) , Цивільного кодекс Української РСР (1540-06) (1963 року) не було передбачено можливості встановлення факту проживання осіб однією сім'єю.

Згідно положень Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) спадкування за законом здійснюється почергово і складається із двох черг спадкоємців, при цьому до складу осіб, які можуть успадковувати майно спадкодавця, особи, щодо яких встановлено факт спільного проживання із спадкодавцем - не входять (ст. ст. 524-532 Кодексу).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмовлення в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині встановлення факту проживання однією сімєю ОСОБА_5 та

ОСОБА_6 з 1968 року до дня смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року, оскільки відсутні відповідні правові норми в ЦК Української РСР (1540-06) , які регулюють встановлення факту проживання осіб однією сімєю.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 січня 2017 року, в не зміненій його частині, та рішення апеляційного суду Полтавської області від 05 квітня 2017 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 січня 2017 року, в не зміненій його частині, та рішення апеляційного суду Полтавської області від 05 квітня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Горішньоплавнівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.