Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Петрівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2017 року,

У лютому 2017 року ОСОБА_4. звернуласядо суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно. Вона належить до спадкоємців п'ятої черги, як онука і дочка сина ОСОБА_7 - ОСОБА_8 У листопаді 2016 року вона дізналась, що інші онуки (її двоюрідні брати) пропонують спадкове майно на продаж.

22 листопада 2016 року вона звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті баби. 22 листопада 2016 року державним нотаріусом було направлено їй повідомлення про те, що вона пропустила встановлений законодавством шестимісячний строк для звернення з заявою про прийняття спадщини, унаслідок чого було відмовлено у реєстрації її заяви.

Вважала, що строк подачі вказаної заяви пропустила з поважних причин, оскільки до листопада 2016 року вона не знала про склад спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, так як не підтримувала стосунки з родичами зі сторони батька, не мала усіх необхідних документів про належність спадкового майна спадкодавцю та вона постійно проживала у м. Києві, працювала на державній службі з ненормованим робочим днем й навчалась у вищому навчальному закладі, унаслідок чого не мала можливості у строк, визначений законодавством, звернутися із заявою про прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким вирішити позовні вимоги по суті.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди, вірно застосувавши положення ст. 1269 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що за змістом ч. 3 ст. 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 4 листопада 2015 року № 6-1486цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Ураховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку про те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), щодо наявності у неї об'єктивних, істотних, непереборних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини й такими обставинами не може бути те, що позивачка не підтримувала стосунків з родичами, так як перешкод для цього не було, а наведені доводи не можуть бути достатньою підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі обставини відповідають роз'ясненням викладеним у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) .

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.