Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, третя особа - Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області, про визнання права власності на майно у порядку спадкування за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2017 року,

У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючисьна те, що він є спадкоємцем за заповітом від 23 липня 2007 року після смерті спадкодавця - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Він звертався до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1. Проте державний нотаріус відмовив йому у видачі вказаного свідоцтва, так як у нього відсутні правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просив суд визнати за ним, у порядку спадкування за заповітом від 23 липня 2007 року після смерті ОСОБА_6, право власності на житловий будинок на технічному плані літ. Аа, літню кухню літ. Бб, вбиральню літ. В, огорожу № 1 по АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 січня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, який складається з: житлового будинку літ. Аа, літньої кухні літ. Бб, вбиральні літ. В, огорожі № 1.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2017 року за апеляційною скаргою ОСОБА_7 заочне рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 316, 317, 1218, 1220 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК), дійшов правильного висновку про те, що на момент відкриття спадщини після померлого ОСОБА_6, спірна земельна ділянка ним не приватизована й йому не належала, що підтверджується преюдиційним рішенням апеляційного суду Полтавської області від 20 травня 2008 року, а розташований на ній житловий будинок до експлуатації введений не був, у зв'язку з чим відсутні правовстановлюючі документи на нього. Крім того, спірна земельна ділянка на законних підставах знаходиться у власності ОСОБА_7, ОСОБА_8 і на ній збудовано новий житловий будинок та реконструйовано старий, унаслідок чого відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1.

Посилання касаційної скарги про те, що апеляційний суд порушив порядок перегляду заочного рішення суду безпідставні, так як ОСОБА_7, яка подала апеляційну скаргу на заочне рішення суду, не була відповідачем у справі, тому правила ст. 228 ЦПК України на неї не поширюються.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.