Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 11 травня 2017 року,

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, який у подальшому було уточнено, посилаючись на те, що 27 січня 2012 року між ним та Сєвєродонецькою міською радою Луганської області було укладено договір оренди земельної ділянки, у п. 5 якого зазначено нормативну грошову оцінку землі у розмірі 41 204 грн 94 коп. Вказана нормативна грошова оцінка землі була визначена на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 29 березня 2011 року Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища Лісова Дача, яке було скасовано постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 3 серпня 2012 року, що набрала законної сили. На його заяву про перерахунок орендної плати згідно нормативно грошової оцінки землі, яка діяла до винесення скасованого рішення міської ради від 29 березня 2011 року, відповідач не реагував.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_4 просив суд зобов'язати Сєвєродонецьку міську раду Луганської області внести зміни до укладеного між ними договору оренди землі в частині розміру грошової оцінки землі та порядку внесення орендної плати.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 квітня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Визнаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 неподаною, апеляційний суд, правильно застосувавши вимоги ст. ст. 121, 297 ЦПК України, дійшов до вірного висновку про те, що заявник не виконав ухвалу суду про залишення його апеляційної скарги на рішення районного суду без руху через несплату судового збору, вчасно отримавши її.

Посилання касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував його доводів про важкий майновий стан безпідставні, так як судом апеляційної інстанції було розглянуто клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору та відмовлено у його задоволенні. Зазначена ухвала не оскаржена. При цьому самі по собі доводи заявника про важке майнове становище та відсутність можливості сплати коштів без відповідного документального підтвердження не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

При цьому заявник не звертався до апеляційного суду із заявою про розстрочення чи відстрочення сплати судового збору.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 121 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Отже, судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим й підстав для його скасування немає.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 342 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.