Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду із позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_7, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, але постійно проживала разом з позивачами за адресою: АДРЕСА_5,

Позивачі зазначають, що ОСОБА_14 на праві спільної сумісної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, яка складається з 1/3 частки квартири.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8

Враховуючи вищевикладене, позивачі просили суд встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнати право власності на частку квартири в порядку спадкування за законом.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 липня 2016 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом задоволено.

Встановлено факт сумісного проживання ОСОБА_4 разом із дружиною ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, за період з 14 вересня по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Встановлено факт сумісного проживання ОСОБА_5 разом із матір'ю ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, за період з 14 вересня по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частину квартири № АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частину квартири № АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 900 грн 04 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 900 грн 04 коп.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2016 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 липня 2016 року скасовано.

Відмовлено ОСОБА_4, ОСОБА_5 у позові до ОСОБА_6 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судові витрати, які були сплачені при подачі апеляційної скарги в сумі 606 грн 11 коп. в рівних частках.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 4 109 грн 81 коп. за подачу апеляційної скарги в рівних частках.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після встановленого законом шестимісячного строку та не надав доказів того, що він проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, а ОСОБА_5 до нотаріальної контори взагалі не звертався, а тому ним не підтверджено відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу, про наявність доказів того, що спадкодавець ОСОБА_7, починаючи з 1991 року постійно проживала АДРЕСА_5 разом із своїм чоловіком та сином, а також про неможливість отримання в позасудовому порядку свідоцтва про вступ до спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_7 є необґрунтованими та спростовуються встановленими по справі обставинами.

Так, апеляційним судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 на праві спільної сумісної власності зареєстрована за ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_6

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позивач ОСОБА_4 та померла ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбу, який був зареєстрований 14 вересня 1991 року.

Позивач ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є сином померлої ОСОБА_7

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина - 1/3 частина квартири АДРЕСА_3.

Спадкоємцями першої черги були ОСОБА_4 - чоловік, ОСОБА_5 - син та ОСОБА_8 - мати.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку в квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані батьки позивача ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 Квартира складається з чотирьох кімнат.

Згідно з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи смерть ОСОБА_7 настала внаслідок отруєння етиловим спиртом в квартирі АДРЕСА_5

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За нормою ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом було встановлено, що позивач ОСОБА_4 після спливу трьох років звернувся з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, але нотаріус йому відмовив з тих підстав, що спадкодавець була зареєстрована за іншою адресою, а не за місцем проживання спадкодавця та у зв'язку із спливом шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 (v0007700-08) , якщо постійне місце проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини ні підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного поживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Для встановлення факту прийняття спадщини в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК юридичне значення має місце відкриття спадщини відповідно до правил ч. 3 ст. 1221 ЦК, тобто останнє місце проживання спадкодавця; факт постійного проживання встановлюється виключно щодо спадкоємця та не може своїм наслідком мати зміну місця проживання померлого спадкодавця та, відповідно, місця відкриття спадщини; звернення до суду із позовом про встановлення факту постійного проживання із померлим спадкодавцем в першу чергу має бути зумовлено відмовою нотаріуса в оформленні спадщини.

У п. 1.12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №-296/5 (z0282-12) зазначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до ст. 29 ЦКУ. Фізична особа може мати декілька місць проживання, у цьому разі місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.