701/674/15-ц Про визнання права на спадщину за заповітом на Ѕ частину земельної ділянки - 08.11.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 10 грудня 2015 року та касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на додаткове рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року, після смерті її рідної сестри ОСОБА_6 відкрилася спадщина у вигляді: ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1; ѕ частин автомобіля ВАЗ-21051; ѕ частин автомобільного причепа ПГМФ-8302. 20 вересня 2013 року ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого земельну ділянку загальною площею 1,82 га, розташовану в адміністративних межах Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, та все інше майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, а також все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом буде мати право, у тому числі всі належні їй грошові заощадження, заповіла ОСОБА_3 Після смерті чоловіка - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_6 успадкувала рухоме та нерухоме майно, але не встигла зареєструвати його та отримати правовстановлюючий документ на своє ім'я. 30 жовтня 2014 року позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,5419 га, яка розташована по АДРЕСА_1. На іншу частину майна нотаріусом була надана відмова у вчинені нотаріальних дій у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на рухоме та нерухоме майно, що позбавляє нотаріуса права вчинити нотаріальні дії та видати свідоцтво.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила визнати житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року; визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом на спадщину у вигляді ѕ частин житлового будинку за вищезазначеною адресою, а також ѕ частин автомобіля та причепа.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2015 року позов задоволено. Визнано житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя: ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Визнано право власності за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом на ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Кищенці Маньківського району Черкаської області. Визнано право власності за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом на ѕ частини автомобіля ВАЗ-21051 після смерті ОСОБА_6 Визнано право власності за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом на ѕ частин причепа ПГМФ-8302 після смерті ОСОБА_6

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано право власності за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом на Ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Визнати право власності за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом на ѕ частини автомобіля ВАЗ-21051 після смерті ОСОБА_6 Визнано право власності за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом на ѕ частини причепа ПГМФ-8302 після смерті ОСОБА_6 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатком рішенням апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року визнано право власності за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом на Ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Визнано право власності за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом на ј частину причепа ПГМФ-8302 після смерті ОСОБА_7

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів, постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення апеляційного суду, постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову частково, суд апеляційної інстанції виходив із того, що після смерті ОСОБА_7 його дружина - ОСОБА_6, при наявності ще одного спадкоємця - ОСОБА_4, мала право лише на Ѕ частину спірного домоволодіння, тому за заповітом позивач має право на таку частину будинку з надвірними спорудами.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при вирішенні даної справи по суті не було вирішено питання щодо визнання права власності на іншу частину житлового будинку з надвірними спорудами, частину автомобіля та частину причепа за ОСОБА_4, який є спадкоємцем даного майна після смерті свого батька ОСОБА_7

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а. с. 8).

Відповідно до заповіту від 12 вересня 2013 року ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 1,82 га, розташовану в адміністративних межах Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області та все інше майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося б, і взагалі, все те, що буде належати їй на день смерті та на що вона за законом буде мати право, в тому числі всі належні їй грошові заощадження (а. с. 11).

13 жовтня 2014 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області видано свідоцтво на право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3, відповідно до якого спадкове майно складається Ѕ частини земельної ділянки площею 0,5419 га, що розташована по АДРЕСА_1

Постановами про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 12 травня 2015 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, який належав ОСОБА_7, тобто чоловікові померлої, а також відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на автомобіль та причіп. Вказані відмови мотивовані тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок та відсутня державна реєстрація на автомобіль та причіп (а. с. 20).

Установлено, що згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу з 21 грудня 1991 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 10).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а. с. 9).

ОСОБА_4 є сином померлого ОСОБА_7, а відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 грудня 2013 року, виданого державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області, він прийняв спадщину належним чином після смерті батька і претендує на частину спірного майна (а. с. 15).

Відповідно до довідки від 24 квітня 2014 року, виданої виконавчим комітетом Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, ОСОБА_6 постійно проживала та була зареєстрована АДРЕСА_2 (а. с. 13).

Відповідно до довідки від 03 липня 2015 року у вказаному житловому будинку згідно погосподарських книг до 1991 року та за 1991 - 1995 роки проживала ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а після її смерті у будинку проживали ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_6 (а. с. 60).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч. 2 ст. 1236 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував, що спірний будинок було побудовано його бабою (матір'ю ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року), а тому таке майно не може вважатися спільним сумісним майном ОСОБА_7 та ОСОБА_6, правовстановлюючі документи на підтвердження факту належності майна батьку відсутні та ніколи останнім не отримувались.

Відповідно до роз'яснень, викладених пунктах 2, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14 (v0014700-09) , обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, апеляційний суд на вказані вище доводи відповідача уваги не звернув, не спростував їх належними та допустимими доказами, а також залишив поза увагою, що погосподарська книга не свідчить про набуття ОСОБА_7 та ОСОБА_6 спірного домоволодіння у спільну сумісну власність подружжя.

Крім того, в матеріалах справи відсутня погосподарська книга, на підставі якої суди встановили, що спадкове майно у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_1 рахується за померлим ОСОБА_7

Також в матеріалах справи відсутнє рішення Канівського міськрайонного суду, на підставі якого суд встановив, що житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя: ОСОБА_7 і ОСОБА_6

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Проте, суд апеляційної інстанції не встановив, чи входить спірне домоволодіння (або його частина) до спадкового майна після смерті ОСОБА_6, не витребував технічної документації на це майно, отже не встановив на підставі належних та допустимих доказів обставини, які свідчать про належність будинку до спільного сумісного майна подружжя, передчасно визнав за позивачем право власності на частину цього майна, а тому допустив суттєву неповноту при встановлені фактичних обставин справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 213, 214, 303, 304 ЦПК на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не дав належної правової оцінки доводам відповідача, не встановив правового статусу спірного домоволодіння, не встановив обсягу спадкового майна, а тому дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Разом з тим, ухвалюючи додаткове рішення про визнання права власності за відповідачем на відповідну частину спадкового майна, апеляційний суд, порушуючи норму ч. 1 ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог та вирішив незаявлену вимогу в додатковому рішенні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, ухвалені апеляційним судом рішення та додаткове рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.