Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Євтушенко О.І.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Бердянської міської ради Запорізької області про визначення часток у праві спільної часткової власності, виділ в натурі частки із спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, припинення права спільної часткової власності, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 січня 2016 року,

У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 листопада 1988 року йому на праві спільної часткової власності належить 1/10 частина житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 Співвласниками вказаного житлового будинку є ОСОБА_6, якому належить 1/10 його частина, ОСОБА_5 - 1/15 частина, ОСОБА_4 - 3/20 частин. Разом з тим, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 здійснено самовільне будівництво по АДРЕСА_2 що фактично зменшує розмір земельної ділянки цієї садиби. Сторони у справі позбавлені можливості встановити розмір часток у праві спільної часткової власності за домовленістю за відсутності згоди на це всіх співвласників. Усунення перешкод прав власності ОСОБА_3 з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_8 можливе лише шляхом знесення вищевказаних самовільно побудованих будівель.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив: визначити розмір часток співвласників у праві спільної часткової власності на садибу АДРЕСА_1 визнавши право власності: ОСОБА_3 на 59/240 частин садиби, ОСОБА_6 на 59/240 частин садиби; ОСОБА_5 на 51/240 частин садиби; ОСОБА_4 на 71/240 частин садиби; виділити у натурі частку ОСОБА_3 із спільної часткової власності на вказану садибу, виділивши ОСОБА_3 з визнанням права власності на окреме ціле домоволодіння: жилий будинок Б та сарай В, за варіантом № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07 грудня 2010 року, припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_3 на цю садибу; визначити порядок користування земельною ділянкою вказаної садиби, виділивши у користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 327 кв. м відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07 грудня 2010 року; усунути перешкоди ОСОБА_3 у здійсненні права власності на вказану садибу з боку ОСОБА_5, шляхом знесення самовільно побудованого нею жилого будинку, прибудованого до стін належних ОСОБА_3 жилого будинку Б та сараю В по АДРЕСА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у здійсненні права власності на вказану садибу з боку ОСОБА_8, шляхом знесення, розташованої на території садиби АДРЕСА_1 самовільно побудованої нею прибудови а9 до жилого будинку А садиби АДРЕСА_3

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 листопада 2013 року визнано мирову угоду. Визначено розмір часток співвласників у праві спільної часткової власності на садибу АДРЕСА_1, визнавши право власності: ОСОБА_3 на 59/240 часток садиби, ОСОБА_6 на 59/240 часток садиби, ОСОБА_5 на 51/240 часток садиби, ОСОБА_4 на 71/240 часток садиби. Виділено в натурі частку ОСОБА_3 із спільної часткової власності на садибу АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_3 право власності на окреме ціле домоволодіння: житловий будинок Б, сарай В, (за варіантом № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07 грудня 2010 року - зафарбоване зеленим кольором в додатку № 1), припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 на вказану садибу. Визначено порядок користування земельною ділянкою садиби АДРЕСА_1 та виділено у користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 327 кв. м відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 07 грудня 2010 року (зафарбоване зеленим кольором в додатку № 1 до висновку експертизи). ОСОБА_3 прийняла на себе зобов'язання щодо погодження будівництва вчиненого ОСОБА_5 житлового будинку Б-2-х поверхового загальною площею 51,6 кв. м (відповідно до отриманого технічного паспорту виготовленого БТІ м. Бердянська від 14 березня 2013 року) та сараю В по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 прийняла на себе зобов'язання щодо погодження та підписання з ОСОБА_5 договору сервітуту для проведення останньою ремонтних та обслуговуючих робіт свого двоповерхового житлового будинку (загальною площею 51,6 кв. м), прибудованого ОСОБА_5 до стін належних ОСОБА_3 житлового будинку та сараю, розташованих по АДРЕСА_1 шириною 1 метр та вздовж всієї стіни належної ОСОБА_5 будівлі. Сторони за мировою угодою зобов'язались здійснити взаємне погодження документації щодо оформлення права власності/користування земельною ділянкою за межами, визначеними висновком судової будівельно-технічної експертизи від 07 грудня 2010 року. Провадження по справі закрито.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 січня 2016 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на ухвалу суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вказаною ухвалою місцевого суду не вирішувалося питання про права та інтересів останніх, а тому вони не мають права її оскаржувати.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 листопада 1988 року ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності 1/10 частка домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_6 належить 1/10 його частина, ОСОБА_5 - 1/15 частина, ОСОБА_4 - 3/20 частина.

ОСОБА_3 пред'являв позовні вимоги до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, в якому просив усунути перешкоди у здійсненні права власності на садибу АДРЕСА_1.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 листопада 2013 року, зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_9 своєю власністю шляхом прибирання землі на відстань трьох метрів і до початку фундаменту від задньої стіни будинку АДРЕСА_3

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК (1618-15) України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визнання мирової угоди за клопотанням сторін.

За змістом статей 292, 293 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте постановлена ухвала завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявники в апеляційній скарзі вказували, що оскаржуваною ухвалою порушено їхнє право власності.

За змістом статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в апеляційній скарзі вказували, що їм належить по 1/16 та 1/12 частки спірного домоволодіння відповідно, а оскаржуваною ухвалою без їхньої участі поділено земельну ділянку, яка знаходиться у спільному користуванні, внаслідок чого заявники не мають можливості потрапити до свого будинку, а тому їхні права порушено та підлягають захисту.

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 права на оскарження ухвали суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про їхні права та обов'язки, є передчасним, суперечить змісту статей 292, 293 ЦПК України та перешкоджає подальшому провадженню в справі щодо існуючого спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постановлена апеляційним судом ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 січня 2016 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.