Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Черпіцької Л.Т.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі № 804/2491/16 за позовом приватного акціонерного товариства "Євраз Дніпровський металургійний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправною та скасування вимоги, -

Публічне акціонерне товариство "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (надалі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу від 30 березня 2016 року № ІО - 0000274201 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 13 228 779,17грн.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції здійснено заміну позивача на приватне акціонерне товариство "Євраз Дніпровський металургійний завод" (надалі - позивач, ПрАТ "Євраз ДМЗ") у зв'язку зі зміною найменування на підставі рішення річних загальних зборів підприємства від 28 квітня 2016 року.

Позов мотивований протиправністю оскаржуваної вимоги як такої, що винесена на підставі хибного висновку відповідача про порушення з боку позивача вимог пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС № ІО - 0000274201 від 30 березня 2016 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 13 228 779,17 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року змінено в частині розподілу судових витрат; в іншій частині - залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі відповідач, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатом проведеної Інспекцією документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з питань своєчасності нарахування та сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) за червень 2014 року (акт від 15 березня 2016 року № 49/28-01-42-05393056) відповідач дійшов висновку про порушення з боку позивача пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого не нарахована загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, по строку 21 липня 2014 року в сумі 13 228 779,17 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30 березня 2016 року № ІО - 0000274201 на суму 13 228 779,17 грн.

Викладеному передувало те, що 15 липня 2014 року позивачем подано "Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування до органів доходів і зборів" за червень 2014 року засобами телекомунікаційного зв'язку через систему електронної обробки звітності М.Е.DOC. Доказами подачі вказаного Звіту є квитанція від 15 липня 2014 року № 2 за номером 453090 реєстрації Звіту в Реєстрі застрахованих осіб.

У зв'язку з виправленням помилки у прізвищі працівника підприємства ОСОБА_2 після закінчення звітного періоду, а саме 21 липня 2014 року, позивачем сформовано та направлено засобами телекомунікаційного зв'язку через систему електронної обробки звітності М.Е.DOC Звіт за попередній період, який містив перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю зі статусом "скасовуючи" з відомостями, які були помилкові, та відповідну таблицю зі статусом "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну застраховану особу, а саме ОСОБА_2, що підтверджується квитанцією № 2 від 21 липня 2014 року.

При цьому, в період з 02 червня 2014 року по 07 серпня 2014 року позивач перерахував до Державного бюджету внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в повному обсязі. Розмір нарахованої позивачем суми єдиного внеску за червень 2014 року, сплату та факт її зарахування на рахунки Пенсійного фонду України відповідачем не заперечується. Наявності у позивача недоїмки щодо сплати єдиного внеску також не встановлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем дотримано вимоги частин другої, сьомої, восьмої та десятої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині самостійного нарахування та сплати єдиного внеску за червень 2014 року, строком подачі звіту до 20 липня 2014 року зі строком сплати до 20 серпня 2014 року.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частини друга, третя статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Згідно з частинами п'ятою та сьомою цієї ж статті сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Частина десята цієї ж законодавчої норми закріплює, що днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Враховуючи викладені вище положення чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та обставини справи у сукупності з установленими судами обставинами справи колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо дотримання позивачем вимог статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині самостійного нарахування та сплати єдиного внеску за спірний період.

При цьому суди правильно зазначили, що відповідно до пункту 5.2 розділу V "Виправлення помилок" Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 вересня 2013 року № 454 (z1628-13) (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення страхувальником самостійно недостовірних відомостей, які подані після закінчення звітного періоду та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу доходів і зборів необхідні скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу та одночасно початкові документи із зазначеними вірними відомостями на одну застраховану особу разом з пояснювальною запискою щодо зміни відомостей.

Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5 та 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.

Пунктом 5.5 розділу V "Виправлення помилок" зазначеного Порядку встановлено, що якщо страхувальником було допущено помилку в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, - подаються скасовуючі документи. Зміни в сумах нарахованої заробітної плати або доходу та у зв'язку з цим нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускаються.

Як вже зазначено, у зв'язку з виправленням помилки у прізвищі працівника підприємства ОСОБА_2 після закінчення звітного періоду, а саме 21 липня 2014 року, позивач сформував та направив засобами телекомунікаційного зв'язку через систему електронної обробки звітності М.Е.DOC Звіт за попередній період, який містив перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю зі статусом "скасовуючи" з відомостями, які були помилкові, та відповідну таблицю зі статусом "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну застраховану особу, а саме ОСОБА_2

Змін у сумах нарахованої заробітної плати або доходу та у зв'язку з цим нарахованих сум єдиного внеску за звітний період судами не встановлено.

Доказів щодо не прийняття Звіту зі статусом "скасовуючи", який поданий позивачем 21 липня 2014 року з реєстраційним номером 1409317896, відповідач не надав.

Колегія суддів також бере до уваги, що, як вже зазначено, розмір нарахованої позивачем суми єдиного внеску за червень 2014 року, сплату та факт її зарахування на рахунки Пенсійного фонду України відповідачем не заперечувався. Більше того, як встановлено судами, в зазначеному вище акті перевірки зафіксовано нарахування позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2014 року та відображення в бухгалтерському обліку бухгалтерськими проводками Дт рахунків 231000, 232000, 311700, 482000, 661000. 903220. 910100. 910200. 911000.912200. 903230. 922000. 931101, 949510, 949400. 949450, 472000. 663100. 663200. 912210. 949520. 471001 та Кт рахунку 651110 в сумі 13 228 779,17 грн.: сплата Кт 311 та Дт 651.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів щодо необґрунтованості висновків відповідача щодо порушення пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та протиправності оскаржуваної вимоги.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій в частині, що є предметом касаційного перегляду, надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі № 804/2491/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.