Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Висоцької В.С. Гримич М.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 01 червня 2017 року,

У cічні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він є батьком відповідача та на підставі рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 червня 1984 року з нього стягувались аліменти на користь його колишньої дружини - ОСОБА_6 на утримання їх спільної дочки - ОСОБА_5

Зазначав, що він отримує мінімальну пенсію, з якої несе витрати на придбання одягу, продуктів харчування, лікарських засобів, а також сплачує аліменти на утримання своєї малолітньої дочки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на наведене та на те, що він потребує матеріальної допомоги, яку може надати відповідач, просив стягнути з ОСОБА_5 аліменти на своє утримання у розмірі ј частини від її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подачі вказаного позову та довічно.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 01 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасуватиоскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Повнолітні дочка, син зобов'язані, відповідно до ст. 202 СК України, утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їй утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що позивач отримує соціальне забезпечення від держави в достатньому розмірі, оскільки розмір пенсії, яку він отримує становить 1 253 грн 16 коп., що перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого державою на 01 січня 2017 року для категорії осіб, до яких відноситься позивач, у розмірі 1 247 грн.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від

24 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.