Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В.,

Леванчука А.О.,

Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року,

У травні 2016 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулось до суду із вказаним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що на підставі укладеного договору № SAMDN3000020339892 від 07 березня 2008 року ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3000 доларів США під 16,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Станом на 24 квітня 2016 року у відповідача виникла заборгованість 5037,07 доларів США, яка складається з: 1500 доларів США - тіла кредиту; 3537,07 доларів США - відсотків за користування кредитом.

Просило стягнути вказану заборгованість на свою користь.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість у розмірі 5037,07 доларів США, що за курсом 25,37 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.04.2016 року складає 127790,47 грн за кредитним договором № SAMDN3000020339892 від 07 березня 2008 року та судові витрати 1916,86 грн.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту скасовано та провадження в цій частині закрито.

В іншій частині рішення суду змінено, викладено текст рішення в наступній редакції: Позов ПАТ КБ ПриватБанк задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість в розмірі 1783,18 доларів США, що за курсом 25,37 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24 квітня 2016 року складає 45239 грн 28 коп. за кредитним договором № SAMDN3000020339892 від 07 березня 2008 року, та судові витрати в сумі 1916,86 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та закрити провадження у справі в частині задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ (1402-19) Про судоустрій статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі в частині стягнення тіла кредиту, апеляційний суд виходив із того, що в цій частині спору між тими самими сторонами, про той самий предмет про стягнення заборгованості в розмірі 1500 доларів США по тілу кредиту за договором № SAMDN3000020339892 від 07 березня 2008 року, вже є рішення, що набрало законної сили.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Враховуючи вимоги ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, зміст кредитного договору апеляційний суд дійшов висновку, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а позивача не позбавляє права на отримання штрафних санкцій.

Отже змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафних санкцій, передбачених умовами договору і ЦК України (435-15) , та з урахуванням строку позовної давності апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 1783,18 доларів США, у відповідному еквіваленті по курсу НБУ.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

Зі змісту рішення суду і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 31 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.