Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Провідна, третя особа - ОСОБА_6, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року,

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 24 серпня 2014 року водій

ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки МАN 26.410, державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом ПП LEVEL 2571, державний номерний знак НОМЕР_2, які належать на праві приватної власності ОСОБА_5, допустив зіткнення з автомобілем Камаз 53212, державний номерний знак НОМЕР_3, з причепом САЗП 8352, державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням її чоловіка - ОСОБА_7, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.

Вироком Новоодеського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2016 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Зазначала, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Провідна (далі - ПрАТ СКПровідна).

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 керував автомобілем, який належав на праві приватної власності ОСОБА_5, з яким він перебував у трудових відносинах, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_5 75 000 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка ОСОБА_7 та рідного батька для дітей, а також стягнути ПрАТ СК Провідна на свою користь майнову шкоду у розмірі 14 616 грн, а також 4 600 грн витрат на погребіння.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 травня 2017 року прийнято відмову ОСОБА_4 та закрито провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з ПрАТ СКПровідна матеріальної шкоди у зв'язку з добровільним відшкодуванням/

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження, обставин якими обґрунтовано позов, зокрема щодо перебування

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у трудових відносинах, а також, що ДТП сталась під час виконання ОСОБА_6 своїх службових обов'язків, тоді як з матеріалів справи вбачається, що останній запис про звільнення в трудовій книжці ОСОБА_6 датований 01 липня 2007 року, також в особовій картці застрахованої особи ОСОБА_6 не відображено нарахування заробітної плати та позначок про сплату страхових внесків за 2014 рік.

Такими чином суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в трудових відносинах на момент вчинення ДТП, а також неправомірність володіння останнім транспортним засобом.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.