Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Висоцької В.С., Гримич М.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року,

У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 17 січня 2012 року з копії позовної заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі - ПАТ АКПІБ), йому стало відомо, що останній звернувся до суду з позовом до нього про стягнення на користь банку заборгованості за кредитним договором від 02 липня 2008 року у розмірі 638 147 грн 93 коп., однак такий договір він не укладав.

Посилаючись на те, що оспорюваний договір він не підписував, кредит не отримував, тому відсутні зобов'язання щодо його повернення, просив визнати недійсним кредитний договір віl 02 липня 2008 року.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року позов задоволено.

Визнано договір про іпотечний кредит від 02 липня 2008 року, укладений між ПАТ АКПІБ та ОСОБА_4, недійсним з моменту його вчинення.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи (далі - ТОВ Кредитні ініціативи) звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Кредитні ініціативи відхилено, заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ Кредитні ініціативи просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що висновком експерта від 15 жовтня 2012 року встановлено, що підписи, розташовані в графах ОСОБА_4 договору про іпотечний кредит від 02 липня 2008 року та додатку № 1 до вказаного договору виконані не позивачем, а іншою особою, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення на укладення такого правочину, відтак наявні підстави для визнання такого договору недійсним.

Апеляційним судом правильно зазначено те, що обставини, за наявності яких можливо було спростувати висновок експерта від 15 жовтня 2012 року, відсутні, при цьому ТОВ Кредитні ініціативи не ставило питання про проведення повторної експертизи, а також не було надано інших належних та допустимих доказів на спростування висновку суду першої інстанції щодо відсутності факту укладення оспорюваного договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи ТОВ Кредитні ініціативи щодо обов'язку суду першої інстанції замінити ПАТ АКПІБ на належного відповідача - ТОВ Кредитні ініціативи, оскільки позов пред'явлено 17 квітня 2012 року, рішення суду першої інстанції ухвалено 19 грудня 2012 року, про що було повідомлено відповідача, тоді як банк відступив право вимоги на підставі договору від 17 грудня 2012 року, тобто на момент ухвалення рішення суду не було відомо про відступлення права вимоги, а банк про існування вказаного спору нового кредитора не повідомив.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи відхилити.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.