Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошової суми за товар та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- розірвати договір купівлі-продажу від 12 жовтня 2014 року про купівлю шкіряних зимових жіночих чобіт торгової марки Rieker76750-00, укладений між нею та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_4;

- стягнути з ФОП ОСОБА_4 сплачені за взуття грошові кошти в сумі 1 736 грн. та моральну шкоду в сумі 4 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що 12 жовтня 2014 року вона придбала у ФОП ОСОБА_4 шкіряні зимові жіночі чоботи в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1, який розташований в ТЦ Шувар в павільйоні НОМЕР_1 за адресою: пр. Червоної Калини, 36 в м. Львові.

Посилаючись на те, що придбані чоботи виявилися неякісними, оскільки під час перебування на вулиці у дощову погоду лівий чобіт почав протікати, у зв'язку із чим 23 грудня 2014 року вона зверталася до працівників магазину, проте у поверненні коштів їй було відмовлено, ОСОБА_3 просила задовольнити позов.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 17 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу шкіряних зимових жіночих чобіт торгової марки Rieker 76750-00, укладений 12 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4

Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачені за взуття кошти в розмірі 1 736 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 відхилено, рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок доказування належної якості товару лежить на продавцеві, однак відповідачем не подано доказів того, що проданий позивачці товар відповідає вимогам щодо якості та не містить дефектів, як і не надано доказів того, що дефекти, які виявлені позивачем при використанні товару, є наслідком порушення нею правил користування товаром.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками і мотивами ухваленого судом першої інстанціїрішення, зазначивши при цьому, що відповідач та її представник відмовилися в апеляційному суді від проведення відповідної експертизи.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на таке.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 жовтня 2014 року в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1, який розташований в ТЦ Шувар за адресою: пр. Червоної Калини, 36 в м. Львові, ОСОБА_3 придбала шкіряні зимові жіночі чоботи торгової марки Rieker 76750-00, заплативши за них 1 736 грн, що підтверджується товарним чеком.

23 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до ФОП ОСОБА_4 із заявою про втрату якості взуття з вимогою повернення чи обміну, посилаючись на те, що придбані нею у відповідачки шкіряні чоботи виявилися неякісними та мають суттєвий недолік: на лівій півпарі з внутрішнього боку є наскрізні пошкодження в шкірі (отвори) біля місця з'єднання з підошвою, що позбавляє можливості використання товару за призначенням, у відповідь на яку 24 жовтня 2014 року отримала лист про відмову в поверненні та обміні товару.

31 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до ФОП ОСОБА_4 із заявою про проведення незалежної експертизи якості взуття.

06 листопада 2014 року ДП Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації складено акт про неявку 06 листопада 2014 року ОСОБА_3 на експертизу, а також про відмову останньої 04 листопада 2014 року від проведення експертизи.

21 листопада 2014 року ОСОБА_3 зверталася з листами до ДП Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації з вимогою спростувати інформацію про відмову від проведення експертизи та роз'яснення порядку проведення дослідження, а 26 листопада 2014 року отримала відповідь про те, що під час огляду її взуття видимих пошкоджень і дефектів виявлено не було, у зв'язку з чим було рекомендовано в недоцільності подальших випробувань (а. с. 17).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Згідно зі ст. 6 Закону продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

За вимогами ч. 1 ст. 8 Закону у разі придбання товару неналежної якості, споживач має право вимагати 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно з ч. 14 ст. 8 Закону вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

За ч. 9 ст. 8 вказаного Закону при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка зверталася до продавця у зв'язку із недоліками товару, проте в обміні цього товару або поверненні коштів їй було відмовлено.

При цьому під час розгляду справи відповідач та його представник відмовилися від проведення судової товарознавчої експертизи.

Зважаючи на вищевикладене та ураховуючи, що продавець не довела, що недоліки придбаного позивачем товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що має місце порушення прав позивачки як споживача, передбачене ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" на належну якість продукції, а також порушення вимог ст. 8 цього Закону про обов'язковість для продавця вимог споживача в разі придбання продажу товару неналежної якості.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення вартості товару.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційного скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди ФОП ОСОБА_4 з висновками судів їх оцінки.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.