Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Медіакомпанія Слово, про захист гідності, честі та ділової репутації,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада

2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2017 року,

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Медіакомпанія Слово (далі - ТОВ Медіакомпанія Слово), про захист гідності, честі та ділової репутації.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у випуску газети Суббота плюс НОМЕР_1 червня 2016 року на сторінці 6-7 авторським колективом у складі: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, фото авторів та ОСОБА_12, опублікована стаття ІНФОРМАЦІЯ_2. На сторінці 6 газети у вказаній статті є розділ з назвою

Перекур - дело святое, авторства ОСОБА_7, що займає 4 газетні колонки і стосується Загальноосвітньої школи № 1 м. Запоріжжя, педагогічного колективу цього закладу, учнів, їх батьків та родичів.

Позивач вважав, що вказаний розділ статті містить недостовірну інформацію та інформацію, що ганьбить гідність, честь та ділову репутацію випускників цієї школи та їх батьків, а також членів педагогічного колективу школи.

Так, в статті зазначено Школа № 1 никогда не являлась привилегированной. Состоятельные родители отдают своих чад в спецшколы с углубленным изучением иностранных языков или математики. Так что учеников в школе немного. В этом году в единственном 11-м классе меньше двадцати человек.

За твердженням позивача, вказаний текст містить дані, що не відповідають дійсності, оскільки в класі 25 учнів і саме цим зневажливим твердженням меньше двадцати человек автор підкреслив не привілейованість навчального закладу, що ображає честь та гідність його неповнолітньої доньки - ОСОБА_10, яка є випускницею цієї школи.

Подальший текст містить такі образливі та зневажливі фрази: родители учеников... фотографировали своїх чад, мешая учителям читать приветственные речи. Из-за этого официальная часть праздника затянулась, начебто підслухані автором висловлювання учнів - пойдем покурим, стайка ребят отправилась дымить, девицы... перешептывались о последних веяниях моды выпускных балов, приходить в вышиванках - тренд прошлого года, ныне на пике - школьные платья советских времен, учитель физики колдовал у старых колонок, молясь, чтобы звук вальса случайно не оборвался, в классную комнату попала и многочисленная торсида - бабушки и мамы с папами, многих девиц ожидали бой-френды, мы сдаем по тысяче гривен на выпускной та висновок автора статті - я обрадовался, что являюсь на празднике случайным гостем.

Позивач зазначав, що форма викладення тексту не є критикою чи оціночними судженнями автора, оскільки стаття не містить відповідних мовностилістичних засобів, а є інформацією, що не відповідає дійсності, є образливою та викладена у принизливій формі, тобто є інформацією, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, як батька випускниці та членів його сім'ї, оскільки учні, подані у статті як невиховані, маргінальні та асоціальні особи з низьким рівнем підготовки, та їх батьки та родичі зображені як купка невихованих футбольних фанатів.

Також, позивач вказував на те, що текст статті дає підстави для формування у читачів хибного висновку про низький рівень навчання та підготовки учнів у цій школі. Крім того, зазначає, що в статті некоректно та саркастично зазначено, що класний керівник, ім'я якої теж вказано невірно - ОСОБА_11 замість ОСОБА_13, готувався до останнього уроку много лет.

ОСОБА_4 вказував, що текст статті має зневажливий, цинічний та принизливий характер і не містить жодного об'єктивного твердження чи послання, зробленого на основі фактів, статтею з принизливими та образливими висловлюваннями на шпальтах міської газети з тиражем 44 170 примірників порушено його та членів його сім'ї право на повагу до гідності та честі та недоторканності ділової репутації.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просив зобовязати редакцію газети Суббота плюс надати йому право на відповідь на статтю Перекур - дело святое шляхом розміщення в газеті не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили під заголовком Публікується в порядку надання права на відповідь на статтю Перекур - дело святое тексту відповіді тим же шрифтом, як шрифт самої статті.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2017 року прийнято відмову ОСОБА_4 від позову в частині позовних вимог до ОСОБА_6 про захист гідності, честі та ділової репутації.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про захист гідності, честі та ділової репутації скасовано, провадження в цій частині закрито.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2017 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ТОВ Медіакомпанія Слово, про захист гідності, честі та ділової репутації залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У звязку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що стаття ІНФОРМАЦІЯ_2 написана в співавторстві. Позов предявлений до одного із співавторів - ОСОБА_6 (ОСОБА_6), а оскільки позивач відмовився заявляти клопотання про залучення до участі інших співвідповідачів, в силу ст. 33 ЦПК України, суд першої інстанції не наділений повноваженнями залучати співвідповідачів за власною ініціативою.

Крім того, всі наявні в статті вирази та фрази, в тому числі щодо привілейованості школи є оціночними судженнями, а тому в силу в силу ст. 30 Закону України "Про інформацію" не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що засновником газети Суббота плюс, свідоцтво КВ № 8663, є відповідач ОСОБА_5, яка також є співзасновником TOB Медіакомпанія Слово. В свою чергу видавцем газети Суббота плюс є TOB Медіакомпанія Слово.

Позивач - ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно атестату здобула повну загальну середню освіту в 2016 році у Запорізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1 ім. Т.Г. Шевченка Запорізької міської ради.

У випуску газети Суббота плюс № 22 02-09 червня 2016 року опубліковано статтю ІНФОРМАЦІЯ_2. Стаття містить декілька розділів, зокрема Перекур - дело святое. Авторами вказаної статті зазначені ОСОБА_7 (як встановлено відповідач у справі ОСОБА_7.), а також ОСОБА_8, ОСОБА_11.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримання своїх поглядів, одержання і передання інформації та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно розяснень викладених в п. п. 9, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 (v_001700-09) Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі - Постанова) відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 32, 33 ЦПК України).

Відповідно до п. 19 Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки встановили, що інформація, яка поширена шляхом публікації статті, не стосується особи позивача та (або) членів його сім'ї, та є оціночними судженнями авторів.

Крім того, позивачем в силу приписів ст. 33 ЦПК України в суді першої інстанції не заявлено клопотання про залучення до участі у справі, як співвідповідачів інших авторів газети Суббота плюс ОСОБА_8 та ОСОБА_11.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2017 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Медіакомпанія Слово, про захист гідності, честі та ділової репутації залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.