Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відсотків за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану адвокатом - Андрушком Ігорем Петровичем, на ухвалу судді Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2017 року,

У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відсотків за договором позики.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики 38 524 167 грн 81 коп., проценти у розмірі 15 267 433 грн та судові витрати 1 820 грн, а всього стягнуто 53 793 420 грн 81 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2011 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2011 року залишено без змін.

Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2017 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_5, поданої представником, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2011 року відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій адвокатом, ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваного судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою, адвокат ОСОБА_5 - Андрушко І.П. посилався на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 23 листопада 2001 року і по теперішній час перебувають у зареєстрованому шлюбі. Ухвалене судом першої інстанції рішення про стягнення з її чоловіка ОСОБА_4 суми боргу за договором позики порушує право ОСОБА_5 як співвласниці майна, на яке може бути звернуто стягнення під час виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а відтак суд першої інстанції, ухвалюючи 21 червня 2011 року рішення, вирішив питання про її права та обов'язки, не залучивши її до участі у справі.

Згідно із ст. 292 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням місцевого суду питання про права та обов'язки ОСОБА_5, яка не брала участі у справі, не вирішувалося, оскільки заявник не була стороною договору позики, а заявником не доведено, яке саме її право порушено оскаржуваним судовим рішенням. Посилання заявника на те, що у подальшому судове рішення про стягнення боргу з її чоловіка буде виконане за рахунок реалізації їх спільного майна не заслуговують на увагу, оскільки ч. 1 ст. 73 СК України встановлено, що за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Установивши зазначені обставини, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_5 на підставі ст. ст. 292, 297 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду, не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану адвокатом - Андрушком Ігорем Петровичем, відхилити.

Ухвалу судді Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.