Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про зобов'язання провести перебудову прибудови; за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання здійснити перебудову, відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 7 грудня 2016 року,

У жовтні 2014 року Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок провести перебудову прибудови до квартири АДРЕСА_2 під балкон згідно з вимогами СНиП 2,08,01-89.

У листопаді 2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просили визнати самочинним будівництвом добудови балкону до квартири АДРЕСА_1, здійснену відповідачем; зобов'язати відповідача провести перебудову прибудови; стягнути з відповідача у рахунок відшкодування майнової шкоди 927 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 тис. грн.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 7 грудня 2016 року, закрито провадження у справі за позовом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про зобов'язання провести перебудову прибудови та за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання здійснити перебудову, відшкодування майнової та моральної шкоди - в частині позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання здійснити перебудову, відшкодування майнової та моральної шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, просять скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження в частині позовних вимог Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про зобов'язання провести перебудову прибудови та за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання здійснити перебудову, відшкодування майнової та моральної шкоди - в частині позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання здійснити перебудову, відшкодування майнової та моральної шкоди, з висновками якого погодився й суд апеляцій1ної інстанції, виходив із того, що існують судові рішення, ухвалені між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Перелік підстав для закриття провадження у справі є вичерпним та визначений ст. 205 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Закриття провадження у справі у цьому випадку можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеній у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1133цс15, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-342цс15, які розглянуті ним у порядку глави 3 розділу V ЦПК України (1618-15) .

При вирішенні питання про тотожність підстав позовів суди повинні виходити перш за все з обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звертаючись до суду з даним позовом у листопаді 2014 року, обґрунтовували свої вимоги тим, що проведена ОСОБА_3 прибудова балкону до квартири АДРЕСА_1 не відповідає тому проекту, який був нею наданий та затверджений розпорядженням міського голови міста Рівне від 31 березня 2004 року № 752-р Про дозвіл на добудову балкону. Відповідачем проведена добудова прибудови до належної їй квартири без належного на таке будівництво дозволу; з істотним порушенням будівельних норм і правил; на підставі ескізного проекту, виготовленого КП Графос, погодження проектної документації якого постановою Рівненського міського суду від 16 липня 2014 року у справі № 569/7217/13-а було скасовано; без погодження з позивачами як співвласниками будинку. Посилаючись на приписи ст.ст. 376, 382, 383 ЦК України, просили задовольнити позов.

Зі змісту рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2011 року у справі № 2-2078/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2012 року, вбачається, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 звертались до суду з позовом до ОСОБА_3, Управління містобудування та архітектури і виконавчого комітету Рівненської міської ради, КП Графос, КП Рівненський архбуднагляд, третя особа - ОСОБА_8, про визнання незаконним та скасування проекту на добудову балкону до квартири АДРЕСА_1, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом перебудови прибудови, відшкодування майнової та моральної шкоди. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі посилалися на те, що ОСОБА_3 згідно ескізного проекту, який не відповідає державним будівельним нормам, зокрема, СНиП 2.08.01-89, провела відповідну добудову до своєї квартири. Діями ОСОБА_3 створені антисанітарні умови проживання, пошкоджено лоджію належної позивачам квартири, створено перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження нею. Посилаючись на приписи ст.ст. 386, 391 ЦК, просили задовольнити позов (а. с. 21-25).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2013 року у справі № 2-1288/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 20 травня 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до виконавчою комітету Рівненської міської ради, КП Рівненське МБТІ, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання добудови балкону до квартири АДРЕСА_1 самочинним будівництвом, визнання недійсним та скасування свідоцтва та розпорядження міського голови, скасування права власності на самочинне будівництво, зобов'язання знести добудову, відшкодування моральної шкоди відмовлено. Позивачі, обґрунтовуючи підстави даного позову, посилались на те, що проведена відповідачем добудова до належної їй квартири є самочинним будівництвом, оскільки була здійснена без відведення для цієї мети земельної ділянки, без належного затвердженого проекту та дозвільних документів (а. с. 32-57).

Дійшовши висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання здійснити перебудову, відшкодування майнової та моральної шкоди на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суди виходили із того, що 16 березня 2012 року та 20 травня 2013 року набрали законної сили рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2011 року у справі № 2-2078/11 та від 15 березня 2013 року у справі № 2-1288/11, які ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте суди не звернули уваги на склад учасників цивільного процесу та матеріально-правові вимоги, якими позивачі обґрунтовували свої вимоги.

Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, обґрунтовуючи свої вимоги у даній справі та у цивільних справах № 2-2078/11, № 2-1288/11 посилалися на не одні і ті ж самі матеріально-правові вимоги, тому не можна вважати тотожними предмети і підстави їх позовів.

Крім того, у справі № 2-2078/11 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 участі у справі як сторони не брали, а Управління містобудування та архітектури і виконавчого комітету Рівненської міської ради, КП Графос, КП Рівненський архбуднагляд були відповідачами. У даній же справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 зазначені особи взагалі не є сторонами даного спору.

Для застосування передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України підстави закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме, тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави закрити провадження у справі.

Суди належним чином не перевірили наявність всіх складових у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання будівництва самочинним, зобов'язання здійснити перебудову, відшкодування майнової та моральної шкоди та дійшли передчасного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у цій частині позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

За таких обставин постановлені у справі ухвали судів першої та апеляційної інстанцій не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 342 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інтонації.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 7 грудня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інтонації.

Ухвала оскарженню не підлягає.