Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про усунення перешкод в оформленні спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровоградської районного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила суд зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути їй перешкоди в оформленні спадщини після смерті ОСОБА_7, шляхом надання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на автомобіль КАМАЗ 5320, 1986 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_5, та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 на причіп ГКБ 8350, 1988 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, а також повернути їй указані транспортні засоби.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що після смерті 10 грудня 2013 року її сина ОСОБА_7 відкрилася спадщина на автомобіль марки КАМАЗ 5320, 1986 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_5, та причіп ГКБ 8350, 1988 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3. Проте за відсутності правоустановчих документів на указані транспортні засоби, які за життя на підставі довіреностей спадкодавець передав у користування та розпорядження відповідачам, вона не може оформити право власності на них, а відповідачі добровільно повернути їй правовстановлюючі документи та зазначені транспортні засоби відмовляються, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Кіровоградської районного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що ОСОБА_7 на праві приватної власності належали автомобіль марки КАМАЗ 5320, 1986 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_5, та причіп ГКБ 8350, 1988 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3.

20 липня 2011 року згідно з нотаріально посвідченими довіреностями №№ 6116, 6118 ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_4., які діють самостійно, незалежно один від одного, користуватися, експлуатувати та продати автомобіль марки КАМАЗ 5320, 1986 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_5; та причіп ГКБ 8350, 1988 року випуску, шасі (рама) № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3. Строк дії указаних довіреностей було встановлено до 20 липня 2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_7

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що за відсутності правоустановчих документів на указані транспортні засоби нотаріус відмовляє їй у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відповідачі, яким за життя ОСОБА_7 на підставі довіреностей №№ 6116, 6118 від 20 липня 2011 року передав у користування та експлуатацію зазначені транспортні засоби, відмовляються повернути свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які належали спадкодавцю і які необхідні позивачу для реалізації спадкових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши характер спірних правовідносин та застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, виходив із того, що позивачем не надано суду належних і допустимих у розумінні ст. ст. 10, 60 ЦПК України доказів на підтвердження того, що свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та самі транспортні засоби перебувають у володінні відповідачів, оскільки зі змісту довіреностей №№ 6116, 6118 від 20 липня 2011 року не вбачається, що відповідачам довірителем ОСОБА_7 були передані реєстраційні документи чи самі транспортні засоби.

Такі висновки судів ґрунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам справи. В судовому засіданні позивач посилалась на те, що за життя спадкодавець надав довіреність відповідачам, проте сам факт видачі довіреності не є безумовною підставою для висновку, що спірне майно та документи на нього утримуються відповідачами.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровоградської районного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.