Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 лютого 2017 року,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, у якому посилалась на те, що шлюб між нею та відповідачем було розірвано в серпні 2013 року. У період шлюбу у них народилося двоє дітей: син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, які після розірвання шлюбу проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні й вихованні. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2013 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання двох дітей в сумі 800 грн щомісячно до досягнення ними повноліття, тобто відповідач сплачує 400 грн на одну дитину. Вона сама змушена вести догляд за дітьми, піклуватись про них, виїжджати на сезонні роботи. У даний час збільшився прожитковий мінімум, значно зросли ціни і сума аліментів, визначена судом, є недостатньою для забезпечення дітей. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2013 року, стягнувши з відповідача на її користь на утримання дітей аліменти в розмірі по 1 500 грн щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 лютого 2017 року, позов задоволено частково. Збільшено розмір стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 2 тис. грн щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що розмір аліментів, визначених рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2013 року є недостатнім для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей, а відповідач має можливість сплачувати більший розмір аліментів, оскільки є працездатною особою, інших аліментних зобов'язань не має, на обліку у центрі зайнятості не перебуває.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2013 року у справі № 307/3386/13-ц, яке вступило в законну силу, задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 800 грн щомісячно, починаючи з 19 вересня 2013 року до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) роз'яснено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Збільшуючи розмір стягнутих з відповідача аліментів, суди у порушення наведених вище норм матеріального та процесуального права, не встановили юридичні важливі обставини, визначені ст. 192 СК України, які б підтверджували саме зміну, покращення матеріального або сімейного стану ОСОБА_4 Крім того, позивачем наявність таких обставин в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України, що є його процесуальним обов'язком, під час розгляду справи не доводились, а висновки апеляційного суду в цій частині судового рішення ґрунтуються на припущеннях, що заборонено (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Крім того, суди, ухвалюючи рішення про збільшення розміру стягнутих аліментів до 2 тис. грн, належним чином не обґрунтували необхідність стягнення зазначеної суми, якими доказами підтверджується необхідність стягнення коштів у такому розмірі та можливості відповідача надавати допомогу у визначеному судом розмірі.

З урахуванням наведеного висновки судів про часткове задоволення позову є передчасними.

Оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального, а також порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, судові рішення підлягають скасуванню відповідно до ст. 338 ЦПК України із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 лютого 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.