Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплаченої пенсії за касаційною скаргою Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2017 року,

У лютому 2017 року Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської областізвернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що за заявою ОСОБА_3 розпорядженням управління Пенсійного фонду від 28 січня 2013 року відповідачку переведено з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" (889-19) . З 22 січня 2013 року по 22 січня 2016 року відповідачка працювала у Чорноославській сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області, виконуючи роботу по веденню бухгалтерського обліку і звітності, здійснювала контроль за раціональним використанням коштів.

Положеннями Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (2798-15) тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія Закону України "Про державну службу" (889-19) під час роботи на посадах державного службовця, пенсії призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються. Отже, відповідачці з 1 квітня 2015 року по 31 серпня 2015 року зайво виплачено пенсію на загальну суму 12 927 грн 47 коп., яку вона у добровільному порядку відмовляється повернути.

З урахуванням наведеного Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області просило суд на підставі ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 1212 ЦК України стягнути з ОСОБА_3 на користь управління надміру виплачену пенсію у розмірі 12 927 грн 47 коп.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2017 року, у задоволенні позову Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відмовлено.

У касаційній скарзі Надвірнянське об'єднання управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуальногоправа.

Відмовляючи у задоволенні позову Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачкою надміру виплаченої пенсії призначеної управлінням Пенсійного фонду, як не встановлено рахункової помилки, унаслідок чого такі кошти поверненню не підлягають.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_3 перебувала на обліку у Надвірнянському об'єднані управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, як одержувач пенсії за віком.

28 вересня 2011 року ОСОБА_3 звернулась з заявою до Надвірнянського об'єднання управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про призначення їй пенсії за віком. 5 жовтня 2011 року протоколом управління Пенсійного фонду їй призначено пенсію за віком.

28 січня 2013 року розпорядженням Надвірнянського об'єднання управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області ОСОБА_3 переведено з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію як державному службовцю відповідно до Закону України "Про державну службу" (889-19) .

З 22 січня 2013 року по 22 січня 2016 року ОСОБА_3 на підставі контракту працювала у Чорноославській сільській раді Надвірнянського району Івано-Франківської області виконуючи роботу по веденню бухгалтерського обліку і звітності, здійснювала контроль за раціональним використання коштів.

Позивач вважав, що відповідно до пенсійної справи ОСОБА_3 з 1 квітня 2015 року по 31 серпня 2015 року зайво виплачено пенсію на загальну суму 12 927 грн 47 коп., яку вона у добровільному порядку відмовляється повернути.

Згідно з ч. 1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (2798-15) тимчасово у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія Закону України "Про державну службу" (889-19) під час роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії, у тому числі державного службовця, у порядку та на умовах передбачених цим законом, такі пенсії не виплачуються.

Ураховуючи викладене, суди не дали оцінки тому, чи мала ОСОБА_3 право одночасно одержувати пенсію за віком на загальних підстава та працювати за цивільно-правовим договором, оскільки ця робота віднесена до посад органів місцевого самоврядування.

Так, судом установлено, що на підставі цивільно-правового договору на виконання робіт від 22 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та Чорноославською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області, відповідачка виконувала роботи у сільській раді по веденню бухгалтерського обліку і звітності, здійснювала контроль за раціональним використання коштів. Вищевказаним цивільно-правовим договором передбачено виконання роботи, яка визначена положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

У ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, суди у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановили, не дослідили, чи наявний факт недобросовісності з боку відповідачки при отриманні пенсії за спірний період, з урахуванням встановлених законодавством обмежень на такі виплати для осіб, у тому числі працюючих на посаді державного службовця.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.