Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 06 червня 2017 року,

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому банк просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 липня 2010 року в розмірі 25 780 грн 55 коп.

На обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк посилалося на те, що 15 липня 2010 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10 200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Банк вказав, що відповідачка своїм підписом підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір.

Зазначив, що зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, проте ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2017 року позов ПАТ КБ ПриватБанк задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 липня 2010 року в розмірі 23 176 грн 71 коп.

Відмовлено в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року в справі № 6-122цс12 та у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15, та дійшли обґрунтованого висновку про порушення відповідачкою взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недопустимість одночасного стягнення пені та штрафу як різновидів одного виду цивільно-правової відповідальності, а також правильно застосували наслідки спливу позовної давності і стягнули з ОСОБА_4 розмір пені за один рік до звернення банка з позовом до суду.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 05 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 06 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.