Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Червинської М.Є., Завгородньої І.М., КоротунаВ.М.,

розглянувши справу в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про повернення речі, взятої у тимчасове користування за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 2 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просив витребувати з незаконного володіння відповідача, належне йому майно - автопричіп, ГКВ 8527, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1988 року випуску.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 17 листопада 2005 року в СГВК Наша земля ним було придбано автопричіп ГКВ 8527, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1988 року випуску. У червні 2012 року відповідач позичив у нього даний автопричіп із умовою користування протягом року. Проте зі спливом часу ОСОБА_5 відмовляється повернути майно, продовжує ним безперешкодно користуватися, на неодноразові звернення не реагує.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 2 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що відповідно до акта купівлі-продажу від 17 листопада 2005 року, складеного комісією спілки співвласників майна господарства СВГК Наша земля згідно заяви ОСОБА_4 вирішено продати останньому автопричіп ГКВ 8527, № НОМЕР_1, 1988 року випуску за 1 300 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 17 листопада 2005 року встановлено, що ОСОБА_4 сплатив в касу СГВК Наша земля грошові кошти за придбання автопричіпа в сумі 1 300 грн.

Згідно інформації Територіального сервісного центру 6844 Регіонального сервісного центру в Хмельницькій області № № 31/22/4-115, 31/22/4-114 від 22 лютого 2017 року встановлено, що інформація щодо реєстрації причіпа ГКБ 8527, реєстраційний номер НОМЕР_1 в базі даних НАІС відсутня. Відповідно до бази даних НАІС МВС за громадянином ОСОБА_5 30 серпня 2012 року зареєстровано причіп ГКБ 819, державний номерний знак НОМЕР_2. 26 січня 2017 року здійснено перереєстрацію даного причіпа на нового власника ОСОБА_6 Попередньо даний транспортний засіб був зареєстрований на ім'я громадянина ОСОБА_7

ОСОБА_5 не заперечував того, що купував у ОСОБА_4 окремі запасні частини (деталі) від автопричіпа без ідентифікаційних номерів, які використовував для ремонту власного автопричіпа, а не сам автопричіп ГКВ 8527 № НОМЕР_1, 1988 року випуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи те, що позивачем у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано доказів того, що спірний причіп, визначений індивідуалізованими ознаками (марка, реєстраційний номер та рік випуску) передано відповідачу, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові за його недоведеністю.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 2 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.