Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О.,

Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року,

У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк (далі - ПАТ Укрсоцбанк) звернулося до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 20 серпня 2008 року між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 005/708306-KR, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 36 009 дол. США зі сплатою 12,55 % річних та з кінцевим терміном повернення кредиту до 19 серпня 2015 року.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 16 червня 2016 року становила 59 770, 70 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 1 487 551 грн 78 коп., яка складається із: заборгованість за кредитом - 23 997 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 597 228 грн 75 коп.; заборгованість за відсотками - 17 019,74 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 423 581 грн 20 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 11 417,55 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 284 155 грн 90 коп.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 7 336,41 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 182 585 грн 95 коп.

Беручи до уваги зазначене, ПАТ Укрсоцбанк просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № 005/708306-KR у розмірі 59 770,70 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 1 487 551 грн 78 коп.

Заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року, позовні вимоги ПАТ Укрсоцбанк задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованість за кредитним договором від 20 серпня 2008 року № 005/708306-КR у розмірі 41 016,74 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 16 червня 2016 року становило 1 020 809 грн 94 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 23 997 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 597 228 грн 74 коп., заборгованість за відсотками - 17 019,74 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 423 581 грн 20 коп.; 149 325 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ Укрсоцбанк - Воробйової Т.М., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав належним чином, а тому з останнього підлягає стягненню заборгованість в примусовому порядку. При цьому судом на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшено суму пені.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Встановлено, що 20 серпня 2008 року між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 005/708306-KR, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 36 009 дол. США зі сплатою 12,55 % річних та з кінцевим терміном повернення кредиту до 19 серпня 2015 року.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на оплату придбаного автомобіля марки Honda, модель Accocd 4D, 2008 року випуску, чорного кольору, згідно з договором купівлі-продажу від 05 серпня 2008 року № 2571, укладеним з ТОВ Дніпро Мотор інвест.

Згідно з п. 3.3.9 кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1 цього договору.

Станом на 16 червня 2016 року заборгованість за договором становила 59 770,70 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 1 487 551 грн 78 коп., яка складається із: заборгованість за кредитом - 23 997 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 597 228 грн 75 коп.; заборгованість за відсотками - 17 019,74 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 423 581 грн 20 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 11 417,55 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 284 155 грн 90 коп.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 7 336,41 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становило 182 585 грн 95 коп.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав належним чином, наявну заборгованість не погашав та кредитні кошти у встановлений в договорі строк не повернув, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з останнього заборгованості за вказаним договором.

При цьому судами перевірено наданий ПАТ Укрсоцбанк розрахунок заборгованості, враховано положення п. 4.4 кредитного договору щодо погодженого сторонами річного строку нарахування пені, а також на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо можливості зменшення розміру пені.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів та розрахунку заборгованості не спростовують.

При цьому безпідставними є доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строків позовної давності при зверненні до суду із даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про застосування строків позовної давності ОСОБА_3 було заявлено після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом, може бути підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, викладеної у заяві по перегляд заочного рішення районного суду при тому, що у перегляді заочного рішення було відмовлено.

Оскільки ст. 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності, яка не була заявлена в суді першої інстанції до ухвалення рішення.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-780цс15 та від 02 березня 2016 року № 6-2307цс15.

Враховуючи, що заява про застосування строків позовної давності була заявлена відповідачем при подачі заяви про перегляд заочного рішення суду, у перегляді якого було відмовлено, при цьому встановлено, що ОСОБА_3 належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді першої інстанції, отримав судову повістку завчасно та мав можливість повідомити суду причини своєї неявки в судове засідання і подати заяву про застосування строків позовної давності до ухвалення рішення судом першої інстанції, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції з підстав незастосування строків позовної давності.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно визначилися із характером спірних правовідносин, надали їм правову оцінку, правильно застосували норму права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами попередніх інстанцій були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.