755/8054/15-ц Про скасування рішення Постійно діючого третейського суду - 08.11.2017 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6, ОСОБА_7 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду від 27 лютого 2015 року за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду від 27 лютого 2015 року у справі за позовом ПАТ Універсал Банк до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 712 363 грн 42 коп. посилаючись на те, що рішення третейського суду повинно бути скасовано, оскільки дана справа не підвідомча третейському суду, рішення було прийнято некомпетентним складом суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року, у задоволенні заяви ОСОБА_6, ОСОБА_7 про скасування рішення третейського суду відмовлено.

У касаційній скарзі представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ОСОБА_8, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення їх заяви.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 23 травня 2013 року між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, п. 7.1 якого визначено, що всі справи, які виникають при виконанні Договору або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. При цьому, Сторони Договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Асоціації українських банків та добре розуміють положення цього регламенту. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення Договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 23 травня 2013 року, між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_7 укладено договір поруки. У п. 5.4. договору поруки визначено, всі вимоги, які виникають при виконанні даного Договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при асоціації українських банків та добре розуміють положення цього регламенту. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду від 27 лютого 2015 року солідарно стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованість за кредитним договором у розмірі 712 363 грн 42 коп., а також третейський збір у розмірі 7 526 грн 36 коп.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_6, ОСОБА_7 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив із того, що у кредитному договорі та договорі поруки є третейське застереження, а суд не перевіряє рішення третейського суду на відповідність нормам матеріального або процесуального права, а лише на дотримання процедурних вимог, які встановлені Законом України Про третейські суди. Відповідно до ст. 12 Закону УкраїниПро третейські суди третейське застереження може бути викладено як у формі окремої угоди, такі включено в умови основних договорів, як у спірних правовідносинах (п. 7.1 кредитного договору, п. 5.4. договору поруки). Відповідно до ч. 1 ст. 17 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, справа розглядається суддею одноособово, якщо інше не передбачено умовами третейської угоди, сторонами таких додаткових погоджень не здійснено, у зв'язку з чим, вказана справа розглянута уповноваженим складом суду.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, проте правильність вирішення ним справи належним чином не перевірив.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України Про захист прав споживачів, є громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

За ч. 1 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами.

Статтею 5 Закону України Про третейські суди передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 6 зазначеного Закону визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонено третейськими судами.

Законом України від 03 лютого 2011 року Про внесення зміни до статті 6 Закону України Про третейські суди щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам ч. 1 ст. 6 Закону України Про третейські суди доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Розділом ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 03 лютого 2011 року Про внесення зміни до статті 6 Закону України Про третейські суди щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, про те що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання цього договору, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України Про третейські суди, незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 03 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах. А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-580цс17 від 24 травня 2017 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У справі, яка переглядається, рішення Постійно діючого третейського суду про стягнення заборгованості за споживчим кредитним договором ухвалено 27 лютого 2015 року, тобто після набрання чинності Закону України Про внесення зміни до статті 6 Закону України Про третейські суди щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам, розділом ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого передбачено, що третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду в частині стягнення боргу за споживчим кредитом із позичальника ОСОБА_6, апеляційний суд не звернув уваги на те, що спірне рішення третейського суду ухвалено після внесення змін до Закону України Про третейські суди, а ОСОБА_6 є споживачем послуг банку, спір виник щодо стягнення заборгованості за споживчим кредитом, а тому в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України Про третейські суди така справа не підвідомча третейському суду.

В цій частині розгляду заяви про скасування рішення третейського суду постановлена апеляційним судом ухвала підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції за ст. 342 ЦПК України.

Разом з тим порука є способом забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають з кредитного договору.

Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника у договорі споживчого кредиту, тобто споживача.

Договір поруки не є договором на придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, виконанням обов'язку найманого працівника, або договором про намір здійснити такі дії.

Отже, поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів.

Таким чином, оскільки у справі, яка переглядається, договір поруки містить третейське застереження, то спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, за виконання зобов'язань за яким останній поручився, підвідомчий третейському суду, отже, рішення третейського суду в цій частині ухвалено в межах його повноважень. Відповідно підстави для скасування оскаржуваних ухвал судів у цій частині відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року скасувати в частині розгляду заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду від 27 лютого 2015 року про стягнення боргу із ОСОБА_6, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У частині розгляду заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду від 27 лютого 2015 року про стягнення боргу із ОСОБА_7 ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року залишити без змін.