Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2016 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з 21 лютого 2009 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від якого вони мають троє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Вказувала, що на даний час вони проживають разом, проте спільного господарства не ведуть, мають окремі бюджети і відповідач матеріальну допомогу на утримання дітей добровільно не надає. При цьому вона не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а відповідач є особою працездатного віку з регулярним доходом, інших аліментних зобов'язань не має, тому має можливість забезпечувати дітям матеріальну підтримку.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину до досягнення ними повноліття.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісяця у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 6 жовтня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2016 року рішення районного суду змінено. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісяця у розмірі 1/5 частини від усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 6 жовтня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що малолітні діти проживають та фактично знаходиться на утримані позивачки, тому вона має передбачене законом право отримання аліментів для їх утримання, а відповідач спроможний надати таке утримання у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, виходив із того, що в силу ч. 3 ст. 128 КЗпП України, ч. 4 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків, так як аліменти стягуються на малолітніх дітей.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що з 21 лютого 2009 року ОСОБА_10 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають троє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Родина проживає разом у АДРЕСА_1

ОСОБА_5 перебуває у відпустці по догляду за дочкою ОСОБА_11 до досягнення нею трирічного віку, не працює.

ОСОБА_4 працює провідним інженером у виробничому підрозділі центру регіональних перевезень пасажирів регіональної філії Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця, щомісячно отримує заробітну плату, має регулярний дохід.

Статтею 180 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 цього Кодексу) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК.

Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 цього Закону та ст. ст. 194- 197, 274 СК України.

Отже, ураховуючи зазначене та положення ч. 2 ст. 183 СК України, обов'язком суду у разі стягнення аліментів на двох і більше дітей є визначення єдиної частки від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Такий висновок відповідає правовій Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-1798цс16 від 19 жовтня 2016 року, яка у силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

У порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України та зазначених вимог закону, апеляційний суд, визначивши розмір аліментівна трьох дітей по 1/5 частині заробітної плати щомісяця, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не врахував положень ч. 2 ст. 183 СК України про обов'язок суду у разі стягнення аліментів на двох і більше дітей визначити єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, щов силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.