Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 1 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року затверджено звіт розпорядника майна ОСОБА_3 про відшкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю Інкомтех, на підставі якої було видано наказ про стягнення з фізичної особи ОСОБА_4 на користь арбітражного керуючого ОСОБА_3 грошової винагороди в розмірі 8 720 грн 08 коп., який перебуває на виконанні Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. Зазначав, що вказане судове рішення не виконується, грошова винагорода йому не сплачена. Посилаючись на ст. 11 ЦК України та ч. 2 ст. 625 ЦК України, вважав, що на підставі рішення суду між ними виникло грошове зобов'язання, яке відповідачем не виконано.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати за невиконання грошового зобов'язання в сумі 6 120 грн 83 коп., 3 % річних в сумі 516 грн 04 коп., а також понесені судові витрати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 1 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 207 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що суб'єктний склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, відтак позовна заява ОСОБА_3 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте погодитись із таким висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України (1618-15) , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 1 ГПК України згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 (v0003740-13) Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ судам роз'яснено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (ст. 17), Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (ст. ст. 1, 12) Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (80731-10) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Установлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року затверджено звіт розпорядника майна ОСОБА_3 про відшкодування витрат за підсумками процедури розпорядження майном Українсько-Російського товариства з обмеженою відповідальністю Інкомтех в розмірі 1 186 грн 36 коп., до яких включено поштові витрати в розмірі 535 грн 20 коп., витрати на мобільний зв'язок в розмірі 200 грн та витрати на пальне в розмірі 451 грн 16 коп.; стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь арбітражного керуючого ОСОБА_3 грошову винагороду в розмірі 8 720 грн 08 коп.

На підставі вказаної ухвали було видано наказ про примусове виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року, який перебуває на виконанні Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Закриваючи провадження у справі, суди не взяли до уваги зазначені вище норми процесуального права, не перевірили доводів позивача про те, що ОСОБА_4 звертався із заявою про порушення справи про банкрутство як фізична особа, відтак позов пред'явлений ним до фізичної особи у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, яке виникло на підставі судового рішення, а тому дійшли помилкового висновку про те, що спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

При цьому встановлено, що ОСОБА_4 не є фізичною особою-підприємцем, а справа про банкрутство закрита ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року (а.с.10).

За таких обставин постановлені у справі ухвали не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 342 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 1 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.