Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства Харківські теплові мережі про встановлення факту неукладення договору, визнання нарахування за теплопостачання безпідставними, припинення нарахування за теплопостачання, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 вересня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 листопада 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом до комунального підприємства Харківські теплові мережі (далі -

КП Харківські теплові мережі), посилаючись на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневого району м. Харкова від 3 січня 2003 року йому видано ордер на зайняття житлового приміщення, а саме квартири

АДРЕСА_1. Централізоване теплопостачпання у будинок здійснюється Жовтневим філіалом КП Харківські теплові мережі. У червні 2003 року вказана квартира була приватизована позивачем.

Зазначав, що у 2006 році ним було виявлено відсутність радіаторів опалення у належній йому на праві власності квартирі, про що кожного року за його заявою проводилися комісійні обстеження та складались акти про відсутність опалювальних приладів.

Разом з тим, відповідач продовжував нарахування плати за централізоване опалення, якого, як зазначає позивач, він не отримував через відсутність радіаторів опалення у його квартирі, та не укладав з

КП Харківські теплові мережі договору про надання послуг з теплопостачання.

Вважав, що у нього не має жодних зобов`язань перед відповідачем, дії якого по нарахуванню сплати за централізоване теплопостачання вважає незаконними та такими, щопорушують його права споживача.

Ураховуючи наведене, позивач просив встановити факт неукладеннядоговору про надання послуг з централізованого теплопостачання, визнати безпідставними нарахування з централізованого теплопостачання за період з 2006 року по теперішній час та зобов`язати КП Харківські теплові мережі припинити нарахування за централізоване теплопостачання і закрити особовий рахунок з теплопостачання.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 9 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що з 10 червня 2003 року ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 та зареєстрований за вказаною адресою.

Вказаний будинок обладнано системою теплопостачання.

КП Харківські теплові мережі надає послуги з централізованого опалення.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 січня 2014 року з ОСОБА_4 на користь КП Харківські теплові мережі стягнута заборгованість за послуги з теплопостачання до його житла у розмірі 4 530,85 грн за період з 1 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що квартира позивача автономним опаленням не обладнана, дозволу на переобладнання квартири автономним опаленням в установленому законом порядку не має, відсутні докази того, що обидва стояки, які знаходяться в спірній квартирі, заізольовані таким чином, що тепло, яке йде від них до квартири

ОСОБА_4 не надходить, що така ізоляція відповідає вимогам ізоляції при здійсненні автономного опалення; квартира ОСОБА_4 знаходиться в середині будинку і тепло віддається від інших опалювальних квартир до квартири, яка не має приладів опалення. Крім того, існує технічна можливість в опалювальний період часу поновити опалення в приміщенні

Обставини, встановлені зазначеним судовим рішенням мають преюдиційне значення для вирішення даного спору в силу положень ст. 61 ЦПК України.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_4 посилався на відсутснть зобов`язань перед відповідачем, дії по нарахуванню сплати за централізоване теплопостачання вважавнезаконними та такими, що порушують його права споживача.

Відповідно до п. п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) , споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (z1478-05) (далі - Порядок відключення від мереж ЦО і ГВП), встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Згідно п. 2.5., 2.6. Порядку відключення від мереж ЦО і ГВП, відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (п. 2.7. Порядку відключення від мереж ЦО і ГВП).

Рішення Міжвідомчої комісії про затвердження акта про відключення квартири позивача від мереж централізованого опалення у матеріалах справи відсутнє.

Крім того, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169 (z1320-07) внесено зміни до Порядку відключення від мереж ЦО і ГВП, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-1192цс15 від 11 листопада 2015 року, яка, згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Встановивши, що позивач є споживачем послуг з теплопостачання, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відсутність письмового договору сама по собі не свідчить про відсутність договірних відносин між сторонами. Належних та допустимих доказів надання відповідачем послуг неналежної якості матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, правильно застосувавши норми ст. 152 ЖК України, 633 ЦК України (435-15) , Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) , перевіривши зібрані у справі докази, як кожного окремо, так і у їх сукупності дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги аналогічні доводам, що були предметом перевірки апеляційним судом та фактично зводяться до аналізу обставин, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених ним позовних.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 вересня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.