Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 5 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане 5 липня 2013 року, в частині права власності ОСОБА_5,

ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на нежитлові приміщення, а саме: комори в підвалі площею 30,8 кв. м та 24,3 кв. м в будинку АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію права власності відповідачів на вказані нежитлові приміщення.

В обґрунтування позову зазначала, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні спірними нежитловими приміщеннями, зокрема: поставили замок на двері, чим обмежили позивачу та іншим мешканцям будинку доступ до цих приміщень. Вказані приміщення включені до технічного паспорту квартири та до свідоцтва про право власності відповідачів на дані приміщення.

Вказувала, що своєї згоди на приватизацію підвальних приміщень не давала, а відтак, вважала, що вони приватизовані протиправно.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 5 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду, власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року (v004p710-04) у справі № 4-рп/2004, щодо права власності на допоміжні приміщення та порядку його здійснення, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Установлено, що квартира АДРЕСА_1, до складу якої входять комори в підвалі - 6,6 кв. м, 12 кв. м, 30,8 кв. м та 24,3 кв. м, перебуває у спільній сумісній власності

ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

На підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2013 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, остання набула право власності на квартиру № АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_4 зареєстровано 24 жовтня 2013 року.

Дії відповідачів щодо приватизації, оформлення права власності (набуття, включаючи державну реєстрацію права власності) на спірні нежитлові приміщення підвалу багатоквартирного будинку мали місце у липні 2013 року.

Встановивши, що позивач ОСОБА_4 стала власником квартири в будинку АДРЕСА_1 23 жовтня 2013 року, а приватизація спірних нежилих приміщень відбулася у липні 2013 року, тобто раніше, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність факту порушення прав позивачадіями відповідачів по оформленню права власності на спірні нежитлові приміщення.

Доводи касаційної скарги зводяться до довільного аналізу заявником доказів у справі та на правильність вирішення спору не впливають.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 5 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.