Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Завгородньої І.М., Карпенко С.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія, державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни про скасування рішення державного реєстратора і запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновлення запису, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2017 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 31 жовтня 2006 року між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (далі - АКІБ УкрСиббанк) укладено договір про надання кредиту № 11061217000, до якого 01 листопада 2016 року укладено додаткову угоду № 11061217000-1 про зміну умов щодо забезпечення виконання зобов'язання. На забезпечення виконання зобов'язань 01 листопада 2006 року укладено договір іпотеки № 30006Z174, за яким ОСОБА_4 передав в іпотеку АКІБ УкрСиббанк нежитлове приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

11 червня 2010 року, 12 липня 2010 року і 08 вересня 2011 року між ним та АКІБ УкрСиббанк укладено додаткові угоди до кредитного договору про зміну графіка погашення кредиту, про зміну розміру відсотків за користування кредитом і про зміну схеми погашення кредиту, зміну кінцевого терміну погашення кредиту, у зв'язку з чим 08 вересня 2011 року укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору.

Вказував, що йому стало відомо про укладення між АКІБ УкрСиббанк і Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та гарантія (далі - ТОВ ФК Довіра та гарантія) 21 вересня 2015 року договору факторингу № 27, згідно з яким до ТОВ ФК Довіра та гарантія перейшло право вимоги за кредитним договором з усіма додатковими угодами до нього і 22 вересня 2015 року договору про відступлення прав вимоги № 1, а отже до ТОВ ФК Довіра та гарантія перейшло право вимоги за договором іпотеки і права іпотекодержателя предмету іпотеки.

У серпні 2016 року позивач дізнався, що 18 квітня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. прийнято рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ ФК Довіра та гарантія. Вважав, що у ТОВ ФК Довіра та гарантія відсутні підстави для набуття права власності: звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, на підставі виконавчого напису або згідно з договором про задоволення вимоги іпотеко держателя.

Просив скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г.В. про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу) індексний номер 29353123 від 21 квітня 2016 року об 11:29:34 приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ ФК Довіра та гарантія; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ТОВ ФК Довіра та гарантія на приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_4 на приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено. Арешт на нежитлове приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за ТОВ ФК Довіра та гарантія, накладений ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2016 року до набрання рішенням суду законної сили, скасовано.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 18 квітня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. зареєстровано право власності на нежитлове приміщення магазину загальною площею 686,5 кв. м по АДРЕСА_1 за ТОВ ФК Довіра та гарантія. Підстава виникнення права власності: договір іпотеки від 01 листопада 2006 року, договір про відступлення прав вимоги від 22 вересня 2015 року № 1, вимога про усунення порушення від 16 лютого 2016 року, договір про внесення змін від 08 вересня 2011 року (а. с. 54, 55, т. 1).

Згідно зі свідоцтвом від 08 квітня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова М.С. 19 лютого 2016 року заяву (вимогу про усунення порушення (у порядку ст. 35 Закону України Про іпотеку)) ТОВ ФК Довіра та гарантія передало ОСОБА_4 22 лютого 2016 року. Відповіді на заяву через приватного нотаріуса до 08 квітня 2016 року не надходило. Заява містила відомості про вимогу усунути порушення позивачем кредитного договору від 31 жовтня 2006 року № 11061217000, укладеного між ним та АКІБ УкрСиббанк, на підставі якого та на підставі договору факторингу від 21 вересня 2015 року № 27, укладеного між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ ФК Довіра та гарантія, ТОВ ФК Довіра та гарантія виступило кредитором та іпотекодержателем нежитлового приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 237240, т. 1).

Пунктом 2.1 договору іпотеки від 01 листопада 2006 року № 30006Z174 встановлені права іпотекодержателя, зокрема передбачено, що у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у порядку, зазначеному у розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих відстрочкою (розстрочкою) виконання, або простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету іпотеки, та його реалізацію; передати права кредитора за цим договором третім особам.

Згідно з розділом 5 договору іпотеки іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або іпотекодавцем - в інших випадках, передбачених цим договором, у тому числі, при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 цього договору. Задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя; шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Сторони домовились, що добровільна передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателя здійснюється у порядку, наведеному у п. 5.3.1, названому Застереження про добровільну передачу. Сторони погодили, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або за цим договором іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Зазначена згода сторін є угодою про перехід права власності. Перехід права власності не потребує додаткового оформлення і сторони погодили, що Застереження про добровільну передачу відображає усі питання по переходу права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя, щодо яких сторони мали намір домовитися.

Згідно зі ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1625цс16, яка в силу положень ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку, статей 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку).

Оскільки умовами договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя передавати права кредитора третім особам, АКІБ УкрСиббанк на підставі договору факторингу від 21 вересня 2015 року № 27 та договору про відступлення прав вимоги № 1 за договором іпотеки до договору факторингу від 22 вересня 2015 року передало ТОВ ФК Довіра та гарантія право вимоги до ОСОБА_4 за укладеним ним кредитним договором. Враховуючи, що ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував, у нього виникла заборгованість, про що його було повідомлено шляхом направлення на його адресу вимоги про усунення порушення, в якій його повідомлено про відступлення права вимоги, зазначено розмір заборгованості за кредитним договором, а також попереджено про наслідки невиконання зобов'язань. Зазначену вимогу позивач отримав 22 січня 2016 року, відповіді на неї не надав, порушення не усунув, у зв'язку з чим на підставі Застереження про добровільну передачу, яке передбачено умовами іпотечного договору, за ТОВ ФК Довіра та гарантія було зареєстровано право власності на предмет іпотеки.

Посилання позивача, що відповідно до п. п. 5.3.1. та 5.3.3 договору іпотеки згода іпотекодавця на перехід права власності набуває чинності з моменту вчинення двох дій, ґрунтуються на невірному тлумаченні зазначених умов договору, оскільки пунктом 5.3.3 передбачено два моменти переходу права власності: або вчинення виконавчого напису нотаріусом, або направлення повідомлення про перехід права власності. Крім того, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя являють собою два окремі позасудові способи захисту вимог кредитора, а тому вони не можуть застосовуватись одночасно.

Таким чином, суди обґрунтовано відмовили у позові. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.