Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року,

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк (далі - ПАТ Укрсоцбанк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 200 242, 82 доларів США, що еквівалентно 4 206 292 грн 93 коп.

На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 17 липня 2008 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк, правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк, та ОСОБА_4 (після зміни прізвища ОСОБА_4) було укладено договір кредиту № 935/8-234, згідно умов якого банк надав останній грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в розмірі 77 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим терміном погашення заборгованості до 11 липня 2033 року.

Вказав, що відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим банком 27 листопада 2014 року на її адресу було направлено лист з повідомленням про заборгованість за договором по кредиту та пропозицією сплатити борг.

Проте, ОСОБА_4 пропозицію банка не виконала, у зв'язку з чим останній був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Посилаючись на вищевикладене, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ Укрсоцбанк відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ Укрсоцбанк відхилено, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ Укрсоцбанк, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, врахували правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 02 листопада 2016 року в справі № 6-1174цс16, та дійшли обґрунтованого висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору змінився строк виконання основного зобов'язання (п. 4.4 договору), оскільки останній платіж за договором кредиту ОСОБА_4 сплатила 27 листопада 2008 року, а тому за визначенням п. 4.4 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 26 лютого 2009 року, тому банк мав право з 26 лютого 2009 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, проте позовну заяву подав до суду лише 15 червня 2015 року, тобто з пропуском строку, про застосування якого відповідачкою подано відповідне клопотання (а. с. 164-165, т. 3).

При цьому, суди правильно зазначили, що після зміни строку виконання зобов'язання усі платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.4 спірного договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 26 лютого 2009 року не підлягали виконанню.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.