Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Фонду державного майна України про індексацію заборгованості із заробітної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2017 року,

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що у період з 2 січня 1979 року по 30 вересня 2003 року вона працювала на посаді заступника начальника лабораторії ВАТ Содовий завод. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 1997 року у справі № 2-2820-97 стягнуто на її користь з ВАТ Содовий завод заборгованість із заробітної плати у сумі 417 грн 12 коп. Виконавчий лист за цим судовим рішенням було своєчасно подано на виконання до державної виконавчої служби. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 1998 року у справі № 2-1849-1998 стягнуто на її користь з ВАТ Содовий завод заборгованість із заробітної плати у сумі 456 грн 17 коп. Виконавчий лист за цим судовим рішенням також було прийнято до виконання виконавчою службою.

Відповідно до довідки від 14 червня 2012 року № 22-7810 заборгованість із заробітної плати за період з червня 2003 року по 30 вересня 2003 року становить 2 647 грн 62 грн.

Позивач зазначала, що на цей час заборгованість із заробітної плати їй не виплачена.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2017 року у справі № 2/243/1043/2017 стягнуто на її користь з ВАТ Содовий завод індексацію заробітної плати у сумі 19 720 грн 18 коп. Виконавчий лист для виконання за вказаним рішенням суду було своєчасно надано до ліквідаційної комісії ВАТ Содовий завод та прийнято до виконання.

6 квітня 2017 року вона отримала довідку ліквідатора, в якій повідомлялося про те, що рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2017 року за виконавчим листом про стягнення з ВАТ Содовий завод індексації заробітної плати у сумі 19 720 грн 18 коп. виконати не має можливості, оскільки в цілому заборгованість із заробітної плати станом на 1 квітня 2017 року становить 4 009,0 тис. грн.

Позивач зазначала, що на час подання до суду позову про стягнення індексації заробітної плати ВАТ Содовий завод не знято з реєстрації як юридичну особу і не ліквідовано відповідно до ухвали господарського суду Донецької області. Разом із цим 24 січня 2013 року було отримано лист Фонду державного майна України в Донецькій області № 11-05-00801, в якому повідомлялося про те, що станом на 1 січня 2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100 % статутного капіталу ВАТ Содовий завод.

10 вересня 2013 року колектив працівників ВАТ Содовий завод звернувся зі скаргою на невиконання товариством рішень Слов'янського міськрайонного суду Донецької області до Президента України.

7 жовтня 2013 року було отримано відповідь з прокуратури Донецької області, в якій повідомлялося про те, що колективна скарга працівників товариства направлена до Головного Управління юстиції у Донецькій області за належністю.

18 жовтня 2013 року отримано лист державної виконавчої служби України, у якою повідомлено, що згідно з постановою господарського суду Донецької області від 4 вересня 2003 року № 5/174Б ВАТ Содовий завод визнано банкрутом. Унаслідок цього державним виконавцем було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень. Усі виконавчі документи, згідно з актом передачі виконавчих документів від 21 березня 2013 року було передано арбітражному керуючому ВАТ Содовий завод.

Оскільки ВАТ Содовий завод на 100 % є державним підприємством, законом передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи, якою є Фонд державного майна України, тому ОСОБА_4, посилаючись на положення ст. 619 ЦК України та ст. 8 Конституції України, просила суд стягнути з Фонду державного майна України на її користь індексацію заборгованості із заробітної плати у сумі 19 720 грн 18 коп.

Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XIIПрикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЦК України та ч. 2 ст. 3 Закону України Про акціонерні товариства, акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватись будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, оскількиВАТ Содовий завод не є казенним підприємством або установою, а отже Держава в особі Фонду державного майна України не може нести додаткової відповідальності за зобов'язаннями ВАТ Содовий завод.

З урахуванням цього наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 11 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.