Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Сеніна Ю.Л.

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Романюка Я.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Тернівці Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої одноразової допомоги,

в с т а н о в и л а :

У січні 2007 року ОСОБА_1. звернувся у суд із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Тернівці Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої одноразової допомоги в сумі 93 442 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що тривалий час працював на підземних роботах на шахті "Західно-Донбаська" ВАТ "Павлоградвугілля". За час роботи одержав травму, про що було складено акт за формою Н-1 № 3 від 29 січня 2001 року та за висновком МСЕК від

24 травня 2003 року йому встановлено 5% стійкої втрати професійної працездатності.

Крім того, за час роботи на шахті отримав професійне захворювання, у зв'язку з чим за висновком МСЕК від 21 жовтня 2004 року його було визнано інвалідом третьої групи безстроково та за сукупністю встановлено 55% втрати професійної працездатності безстроково, з яких: 50% - по радикулопатії первинно, 5% - повторно по травмі від 27 січня 2001 року.

Постановою відділення Фонду № 3586 від 5 листопада 2004 року йому було призначено одноразову допомогу у зв'язку із втратою працездатності відповідно до довідки МСЕК від 21 жовтня 2004 року в розмірі 104 082 грн. та обмежено до виплати

10 640 грн. чотирикратною величиною заробітної плати, з якої справляються внески до Фонду, на підставі абзацу 2 частини 2 ст. 34 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Вважаючи таке обмеження незаконним, позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити йому недоплачену одноразову допомогу в розмірі 93 442 грн.

Рішенням Тернівського міського суду від 2 лютого 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2007 року, позов задоволено. З Попаснянського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці на користь ОСОБА_1. стягнуто 93 442 грн.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити ОСОБА_1. у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та другої інстанції виходили з того, що абзац 2 частини 2 ст. 34 Закону від 23 вересня 1999 року №1105-ХIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) не передбачає обмеження суми одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати.

Проте цей висновок зроблено з порушенням норм матеріального права.

Так, стаття 34 Закону № 1105-ХIV (1105-14) регламентує нарахування щомісячних страхових виплат та інших виплат на відшкодування шкоди.

Частина 2 ст. 34 цього ж Закону № 1105-ХIV (1105-14) встановлює порядок нарахування одноразової страхової виплати потерпілому у разі стійкої втрати працездатності, встановленої МСЕК.

Абзац 2 частини 2 цієї статті Закону № 1105-ХIV (1105-14) визначає порядок перерахування суми одноразової страхової допомоги потерпілому при встановленні іншого, вищого ступеня стійкої втрати працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, установленого повторним обстеженням МСЕК.

При цьому в абзаці 1 частини 2 статті 34 Закону встановлено, що розмір одноразової виплати не може перевищувати чотирикратного розміру страхової суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

Враховуючи, що судами вірно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає необхідним відповідно до положень ст. 341 ЦПК України (1618-15) скасувати ухвалені судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст.336, 341, 343, 344 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,вирішила:

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Тернівці Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Тернівського міського суду від 2 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2007 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Тернівці Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої одноразової допомоги відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.