Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Об'єднання житлово-будівельних кооперативів м. Чернігова, ОСОБА_5 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 09 листопада 2016 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, обґрунтовуючи його тим, що його звільнено з роботи в період перебування у відпустці за власний рахунок.

Разом із тим, позивач зазначає, що наказ про звільнення видано нелегітимним органом управління Об'єднання житлово-будівельних кооперативів м. Чернігова (далі - ОЖБК м. Чернігова).

Враховуючи те, що у відповідача не було законних підстав для його звільнення, позивач просив суд задовольнити позов.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 09 листопада 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Об'єднання житлово-будівельних кооперативів м. Чернігова, ОСОБА_5 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що перебуваючи на посаді керуючого ОЖБК м. Чернігова позивач порушив умови контракту, неодноразово відмовлявся від виконання рішень Загальних зборів та рішень Ради ОЖБК м. Чернігова та покладених на нього обов'язків, чим завдав відповідачу матеріальні збитки.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що рішення про його звільнення прийнято радою ОЖБК м. Чернігова, яка не мала відповідних повноважень є необґрунтованими, оскільки відповідач є юридичною особою, яка створювалась на підставі діючого на час її утворення законодавства та утворила орган управління у вигляді Ради ОЖКБ м. Чернігова відповідно до її статуту.

Твердження ОСОБА_4 про те, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано оцінки порушенням корпоративного права відповідачем є необґрунтованими та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Крім того, доводи касаційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді керуючого ОЖБК м. Чернігова згідно з контрактом від 09 жовтня 2015 року, який від імені ОЖБК м. Чернігова укладено з ним Радою ОЖБК м. Чернігова в особі голови цієї ради. Термін дії у контракті вказаний до 09 жовтня 2017 року.

Наказом голови Ради ОЖБК м. Чернігова від 27 липня 2016 року № 235-о/с ОСОБА_4, керуючого ОЖБК м. Чернігова, звільнено з роботи з 27 липня 2016 року відповідно до п. 5.1 контракту за п. 8 ст. 36 КЗпП.

Підставою для видання наказу про звільнення є протокол засідання Ради ОЖБК м. Чернігова від 27 липня 2016 року № 17, на якому Рада ОЖБК м. Чернігова прийняла рішення про припинення трудових відносин з позивачем на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України та розірвання контракту згідно з п. 5.1.

Зокрема, в протоколі зазначено, що позивач: 1) не забезпечив надання Раді ОЖБК м. Чернігова щомісячних звітів про стан фінансово-господарської діяльності ОЖБК м. Чернігова та проігнорував вимоги ревізійної комісії щодо надання необхідних документів для проведення ревізійної перевірки з метою визначення фактичного стану справ, наявності та збереження майна ОЖБК м. Чернігова; 2) прийняв рішення щодо перебування у відпустці без попереднього погодження із Радою ОЖБК м. Чернігова; 3) перебуваючи у відпустці, перевищив власні повноваження та 01 липня 2016 року без згоди вищих статутних органів ОЖБК м. Черніговаподав документи на внесення до Державного реєстру підприємств, установ та організацій (ЄДРПОУ) нової приватної організації Товариства з обмеженою відповідальністю ОЖБК із визначенням Засновником даного товариства ОЖБК м. Чернігова та зобов'язаннями здійснити внески до статутного фонду більше ніж 2 млн грн за рахунок майна ОЖБК м. Чернігова; 4) не забезпечив виконання рішень ОЖБК м. Чернігова, передбачених протоколами від 17 березня 2016 року № 3, від 05 квітня 2016 року № 5, від 12 травня 2016 року № 7 щодо забезпечення фінансово-господарської діяльності ОЖБК м. Чернігова та ефективного використання його майна; 5) здійснив чисельні прогули та не перебував на робочому місці без будь-яких пояснень починаючи з 25 липня 2016 року.

Пунктом 5.1 укладеного між сторонами контракту передбачена можливість його припинення за ініціативою Ради ОЖБКм. Чернігова у випадках систематичного (два рази і більше) невиконання керуючим без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом; одноразового грубого порушення умов контракту, в результаті чого ОЖБК м. Чернігова нанесено значні збитки, виплачено значні штрафи чи пені; у разі невиконання прийнятих у відповідності зі Статутом рішень загальних зборів голів чи уповноважених ОЖБК м. Чернігова, рішень ради ОЖБК м. Чернігова.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 09 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.