Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Чернігівської області про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 04 січня 2017 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що прокуратурою Чернігівської області як органом досудового розслідування йому була завдана шкода внаслідок неправомірних дій та бездіяльності.

Зокрема, 20 березня 2016 року позивач звернувся до прокуратури Чернігівської області з заявою про вчинення посадовими особами УМВС України в Чернігівській області кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, за фактом зловживання владою або службовим становищем.

29 березня 2016 року старшим слідчим СВ прокуратури області ОСОБА_5. було прийнято рішення про приєднання даної заяви до матеріалів кримінального провадження № 42016270000000066 від 10 березня 2016 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Всупереч вимогам ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочате не було та дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 квітня 2016 року прокуратуру Чернігівської області було зобов'язано внести відомості до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

З метою проведення повного та об'єктивного слідства, позивач направив на адресу органу досудового розслідування ряд клопотань, на які слідчий дав відповідь про їх повне задоволення (без складання відповідних процесуальних документів).

29 квітня 2016 року слідчий прийняв рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 травня 2016 року рішення слідчого ОСОБА_5. про закриття кримінального провадження було скасоване як незаконне. Позивач звернувся до керівництва прокуратури області зі скаргою на дії слідчого, але натомість, замість відповіді керівництва прокуратури, отримав від керівника слідчого відділу відповідь про відсутність підстав для покарання.

10 травня 2016 року позивач знову звернувся до прокуратури Чернігівської області з заявою про вчинення злочину, посадовими особами УМВС України в Чернігівській області злочину, передбаченого ст. 364 КК, які полягали в умисному заниженні нарахування коштів за вимушений прогул та одноразової допомоги при звільненні з УМВС України в Чернігівській області.

Всупереч вимог ст. 214 КПК України начальником слідчого відділу прокуратури області, заява про вчинення злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесена не була, та досудове розслідування розпочате не було.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2016 року прокуратуру Чернігівської області було зобов'язано внести відомості до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

30 червня 2016 року слідчим було прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 серпня 2016 року скаргу задоволено. Судом було встановлено, що слідчим ОСОБА_5. з моменту прийняття провадження до свого провадження та до його закриття, ухвалу суду від 20 травня 2016 року не виконано.

13 серпня 2016 року позивач звернувся до Генеральної прокуратури області із заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 382 КК України, за фактом не виконання слідчим рішення суду.

09 вересня 2016 року заява була направлена до прокуратури Чернігівської області для прийняття процесуального рішення.

23 вересня 2016 року на адресу позивача надійшов лист з прокуратури Чернігівської області про відсутність в діях слідчого злочину.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2016 року прокуратуру Чернігівської області зобов'язано внести відомості відносно слідчого ОСОБА_5. до Єдиного реєстру досудового розслідування, за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України.

Позивач вважає, що йому завдано майнову шкоду, яка виразилася у витраті коштів на дорогу при прибутті до суду для розгляду скарг, так і моральної шкоди, яка полягає у тому, що позивач був обурений протиправними діями та бездіяльністю слідчого, як державного органу, який повинен слідкувати за законністю. Крім того, судова тяганина потягла зміни в життєдіяльності позивача, так як він змушений був відкладати свої справи для складання скарг та прибутті на судове засідання, був позбавлений можливості на цей час реалізації своїх звичок і бажань.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з прокуратури Чернігівської області на користь ОСОБА_4 2 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з прокуратури Чернігівської області на користь державного бюджету судовий збір в сумі 551,20 грн.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 04 січня 2017 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2016 року скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 до прокуратури Чернігівської області про відшкодування моральної шкоди, стягнення з прокуратури Чернігівської області на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн та стягнення з прокуратури Чернігівської області на користь державного бюджету судового збору в сумі 551,20 грн.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до прокуратури Чернігівської області про відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь прокуратури Чернігівської області 1 212,64 грн в рахунок відшкодування сплаченого при подачі апеляційної скарги судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Скасовуючи рішення районного суду в частині стягнення моральної шкоди та судового збору та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), виходив з того, що саме по собі задоволення ухвалами слідчого судді скарг ОСОБА_4, покладення на прокуратуру Чернігівської області обов'язку внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення та скасування постанов старшого слідчого СВ прокуратури Чернігівської області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, порушеного за заявами ОСОБА_4, безспірно не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання позивачу моральної шкоди, оскільки дії старшого слідчого СВ прокуратури Чернігівської області регулюються КПК (4651-17) , який передбачає спеціальний процесуальний порядок оскарження дій або бездіяльності слідчого; таким порядком і скористався позивач як способом захисту своїх прав, які він вважав порушеними; допущені порушення вимог КПК (4651-17) усунуті в передбачений процесуальним законом спосіб, що саме по собі не може бути самостійною підставою для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Сам факт неприйняття прокуратурою процесуального рішення не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування. Позивач не довів належними та допустимими доказами заподіяння йому моральної шкоди внаслідок порушення вимог процесуального закону; посилання позивача як на обґрунтування завданої моральної шкоди на необхідність звернення його до суду та на судову тяганину не можуть бути належною правовою підставою для відшкодування йому прокуратурою моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення незаконності рішень слідчого та неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права не спростовують висновків колегії суддів апеляційного суду про не доведеності позивачем належними та допустимими доказами заподіяння йому моральної шкоди.

Положеннями ст. 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах

Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Такі процесуальні рішення, на які посилався позивач, та розцінене ним як бездіяльність, інше визначення слідчим обсягу і характеру дії при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Чинний КПК України (4651-17) не передбачає оскарження в апеляційному та касаційному порядку ухвали слідчого судді про задоволення скарги заявника (потерпілого) та скасування постанови про закриття кримінального провадження з направленням справи для організації додаткового розслідування з метою додаткової перевірки звернень чи скарг заявника. Така ухвала є остаточною не з метою позбавлення слідчого, прокурора права на її перегляд вищою судовою інстанцією та перевірки законності і обґрунтованості ухвали слідчого судді, а задля забезпечення реалізації заявником права на вирішення його заяви про скоєння злочину і відповідності із нормами процесуального закону, якими регулюється вирішення цього питання.

Також суди обґрунтовано дійшли висновку, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому працівниками прокуратури моральної шкоди, яка згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 04 січня 2017року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.