Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Сеніна Ю.Л.,

суддів:

Левченка Є.Ф.,

Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.I.,

Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із названим позовом.

Зазначав, що тривалий час перебував у трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості - ВАТ "Павлоградвугілля" та працював на підземних роботах у шкідливих умовах праці. Під час виконання трудових обов'язків 8 серпня 2003 року з ним стався нещасний випадок на виробництві. Висновком МСЕК від 17 травня 2004 року йому вперше встановлено 20 % стійкої втрати професійної працездатності в зв'язку з виробничою травмою. Відповідач виплатив йому одноразову допомогу та проводить щомісячні страхові виплати.

Посилаючись на те, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я йому спричинено й моральні страждання, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 70000 грн.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2007 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 8000 грн. для відшкодування моральної шкоди, а в решті вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2007 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди за рахунок фонду соціального страхування з підстав встановлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХIV від 23 вересня 1999 року (1105-14) (далі - Закону № 1105-ХIV (1105-14) ), оскільки п. 22 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) дію абзацу четвертого статті 1, підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону № 1105-ХIV (1105-14) щодо відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей зупинено на 2007 рік.

Проте погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України (1618-15) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 214 цього Кодексу - під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання яка саме правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судами встановлено, що підставою для нарахування ОСОБА_1 страхових виплат є висновок МСЕК від 17 травня 2004 року, а дію норм Закону № 1105-ХIV (1105-14) , на підставі яких здійснюється відшкодування моральної шкоди застрахованим особам зупинено Законом України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України (254к/96-ВР) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, дія норм Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) не поширюється на правовідносини, що виникли у 2004 році та врегульовані нормами Закону № 1105-ХIV (1105-14) , що діяли на той час, а апеляційним судом при перегляді рішення місцевого суду помилково застосовано норми закону, дія якого на спірні правовідносини не поширюється.

Місцевий суд, повно і всебічно встановивши обставини справи й визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив законне й справедливе рішення.

Згідно ст. 339 ЦПК України (1618-15) - установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2007 року скасувати, а рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.