Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого

Червинської М.Є., суддів:

Коротуна В.М., Писаної Т.О.,

Мазур Л.М.,

Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка в особі її Кіровоградської дирекції про стягнення страхового відшкодування, регламентної виплати та моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що у серпні 2013 року автомобіль марки Опель Вектра, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП). У зазначеному автомобілі, крім водія, перебував також ОСОБА_3, якому внаслідок ДТП заподіяно шкоду здоров'ю, призначено другу групу інвалідності та програму реабілітації. Частина лікування була оплачена ОСОБА_4, іншу частину ОСОБА_3 оплачував самостійно.

Зазначали, що вказаний автомобіль був застрахований у приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Уніка в особі її Кіровоградської дирекції про стягнення страхового відшкодування (далі - ПрАТ Страхова компанія Уніка) відповідно до договору-полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, однак вони отримали відмову страхової компанії у відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та здоров'ю внаслідок ДТП, а також отриманні регламентної виплати щодо компенсації

ОСОБА_4 вартості оплаченого ним лікування ОСОБА_3

Беручи до уваги зазначене, просили стягнути з ПрАТ Страхова компанія Уніка на користь ОСОБА_3 страхові виплати за шкод,у заподіяну його життю та здоров'ю внаслідок ДТП, на загальну суму

70 772 грн з яких: 43 848 грн - витрати на лікування; 21 924 грн - витрати за загальну втрату працездатності; 5 000 грн - моральна шкода. Крім того, на користь ОСОБА_4 просили стягнути грошові кошти (регламентну виплату) у розмірі 20 000 грн, які він добровільно сплатив за лікування ОСОБА_3

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 січня

2016 року, з урахуванням виправлень внесених ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 березня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ Страхова компанія Уніка на користь

ОСОБА_3 страхові виплати за шкоду заподіяну його життю та здоров'ю внаслідок ДТП, на загальну суму 26 796 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2016 року змінено в частині розміру відшкодування моральної шкоди.

Зменшено розмір грошової суми, що підлягає стягненню з ПрАТ Страхова компанія Уніка на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я під час ДТП, із 5 000 грн до 1 339 грн 80 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню страхова виплата за шкоду, заподіяну його життю та здоров'ю внаслідок ДТП, розраховану відповідно до ст. ст. 24, 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПрАТ Страхова компанія Уніка на користь ОСОБА_3, суд керувався ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та розміром страхової виплати, визначеної договором страхування у розмірі 100 000 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 % від страхової виплати, а не від ліміту відповідальності страховика.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що здійснені ОСОБА_4 витрати на лікування ОСОБА_3 не були погоджені із страховиком, а тому не підлягають компенсації страховиком відповідно до положень ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Встановлено, що 06 серпня 2013 року автомобіль марки Опель Вектра, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, потрапив у ДТП. У зазначеному автомобілі на пасажирському сидінні перебував ОСОБА_3, якому внаслідок ДТП заподіяно шкоду здоров'ю, призначено другу групу інвалідності та програму реабілітації.

З розписки ОСОБА_6 (батька ОСОБА_3.) вбачається, що він отримав від ОСОБА_4 гроші у розмірі 20 000 грн на лікування свого сина ОСОБА_3

Вироком Первомайського районного суду АР Крим від 20 лютого 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, стягнуто з ОСОБА_4 на відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 - 14 787 грн 58 коп.: на користь Первомайської районної державної адміністрації - 2 374 грн 50 коп. та на користь Міністерства охорони здоров'я АР Крим - 12 413 грн 08 коп. Також у вироку зазначено, що ОСОБА_4 оплатив лікування ОСОБА_3, який немає до нього матеріальних та моральних претензій.

Автомобіль марки Опель Вектра, номерний знак НОМЕР_1, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7

Згідно з довіреністю від 19 квітня 2013 року ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_4 вчиняти від його імені правочини (в тому числі продати, обміняти, позичити, здати в оренду) щодо автомобіля марки Опель Вектра, номерний знак НОМЕР_1, а також використовувати зазначений вище транспортний засіб в України та за кордоном. Довіреність дійсна до 19 квітня 2023 року з право передоручення повноважень третім особам.

Відповідно до полісу від 25 лютого 2013 року №АС/0634449 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що цивільна відповідальність власника автомобіля марки Опель Вектра, номерний знак НОМЕР_1, застрахована у ПрАТ Страхова компанія Уніка, строк дії полісу з

26 лютого 2013 року по 25 лютого 2014 року включно, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю або здоров'ю, встановлено в межах суми 100 000 грн, розмір франшизи - 0.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою рацездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (ст. 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Враховуючи, що в результаті вказаної ДТП ОСОБА_3 зазнав значних ушкоджень здоров'я, в результаті чого йому присвоєно другу групу інвалідності, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з ПрАТ Страхова компанія Уніка страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з його лікуванням, а також за шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності, розмір яких визначено відповідно до мінімального розміру відшкодування, передбаченого ст. ст. 24, 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та який сторонами не оскаржувався.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 внаслідок ДТП, суди попередніх інстанцій правильно керувались ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з якою страховиком (у випадках, передбачених пп. г і ґ п. 41.1 та пп. в п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Враховуючи зазначене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо здійснення обрахунку розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме 5 % від суми страхової виплати, яка була визначена судом у розмірі 26 796 грн.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. При цьому доводи представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про встановлення сторонами розміру страхової виплати у сумі 100 000 грн є безпідставними, оскільки вказана сума є страховою сумою (лімітом відповідальності страховика), а не страховою виплатою.

Законним та обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості здійсненим ним витрат на лікування ОСОБА_3

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої пп. а п. 41.1 ст. 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі п. 13.1 ст. 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка, за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).

Враховуючи, що витрати на лікування ОСОБА_3 у розмірі 20 000 грн були здійснені ОСОБА_4 без попереднього погодження із ПрАТ Страхова компанія Уніка, що не заперечувалось самим позивачем, колегія суддів погоджується зі висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для здійснення компенсації вказаних витрат.

Докази та обставини, на які посилається представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у касаційній скарзі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції при перегляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення. При цьому враховуючи, що рішенням апеляційного суду було змінено рішення суду першої інстанції лише в частині розміру моральної шкоди, а в іншій частині залишено без змін, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в незміненій частині після апеляційного перегляду також підлягає залишенню без змін із зазначених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 січня

2016 року в незміненій після апеляційного перегляду частині тарішення апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.