суддів судової палати у цивільних справах Вищого

спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

справ у складі: головуючого

Червинської М.Є., суддів:

Коротуна В.М., Писаної Т.О.,

Мазур Л.М.,

Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до малого приватного підприємства фірми Половний про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, за касаційною скаргою представника малого приватного підприємства фірми Половний - Киричка Григорія Олексійовича на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 01 липня 2000 року по 04 травня 2006 року він працював електрозварювальником у малому приватному підприємстві Віола (далі - МПП Віола) без офіційного оформлення трудових відносин. 04 травня 2006 року він був офіційно прийнятий на роботу до МПП Віола на посаду слюсаря по ремонту автомобілів згідно з наказом від 04 травня 2006 року № 5.

01 березня 2011 року у зв'язку з реорганізацією МПП Віола у мале приватне підприємство фірма Половний (далі - МПП фірма Половний) він був переведений до МПП фірма Половний на посаду слюсаря по ремонту автомобілів згідно з наказом від 01 березня 2011року № 3.

04 вересня 2014 року він був мобілізований на військову службу згідно з указом Президента України від 21 липня 2014 року Про часткову мобілізацію і безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Зазначав, що 09 липня 2014 року він звернувся до МПП фірма Половний із заявою про надання відпустки, зазначивши, що в період роботи з 04 травня 2006 року по 09 липня 2014 року відпустка відповідно до Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) йому не надавалась, а також у зв'язку з виїздом до місцезнаходження 25 ОПД бригади військової частини 1126 в сел. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області у якості добровольця. Наказом від 10 липня 2014 року № 16/1 йому була надана відпустка на 24 календарні дні - з 10 по 30 липня 2014 року.

30 липня 2014 року він знову подав заяву про надання йому відпустки, тому що з 09 липня 2014 року він в якості добровольця знаходився у 25 ОПД бригади військової частини 1126 у сел. Гвардейське Новомосковського району Дніпропетровської області у якості добровольця.

15 вересня 2015 року був звільнений в запас на підставі указу Президента України від 12 червня 2015 року № 328/2015 (328/2015) .

При цьому 08 квітня 2016 року МПП фірма Половний вручило йому копію наказу від 06 серпня 2015 року № 17/1 про звільнення його за прогули з 06 серпня 2014 року.

Вважає наказ про його звільнення незаконним, оскільки він був відсутній на роботі з поважних причин, так як в якості добровольця захищав цілісність і незалежність України, крім того мав невикористану відпустку.

Враховуючи зазначене, просив визнати наказ від 06 серпня 2014 року № 17/1, виданий МПП фірма Половний про його звільнення з роботи за прогули, незаконним, поновити його на посаді слюсаря по ремонту автомобілів та стягнути на його користь заробітну плату за період з 04 вересня 2014 року по 15 вересня 2015 року.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з роботи слюсаря по ремонту автомобілів МПП фірми Половний згідно з наказом від 06 серпня 2014 року № 17/1 та поновлено його на вищевказаному місці роботи з 06 серпня 2014 року.

Стягнуто з МПП фірми Половний на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за період з 04 вересня 2014 року і до дня фактичної демобілізації - 15 вересня 2015 року включно, як працівнику, призваному на військову службу за призовом під час мобілізації, в розмірі 24 092 грн 18 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

У касаційній скарзі представник МПП фірми Половний - Киричок Г.О., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України відбулось із порушенням норм трудового законодавства, оскільки відсутність позивача на роботі була зумовлена поважними причинами.

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Встановлено, що згідно з наказом від 01 березня 2011 року № 3 ОСОБА_3 був прийнятий у зв'язку з переведенням з МПП Віола до МПП фірма Половний на посаду слюсаря по ремонту автомобілів.

Наказом МПП фірма Половний від 06 серпня 2014 року № 17/1 ОСОБА_3 звільнений з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули.

Згідно з актами комісії на МПП фірма Половний ОСОБА_3 допустив прогули без поважних причин 04 та 05 серпня 2014 року.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 24 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З матеріалів справи вбачається, що причиною відсутності

ОСОБА_3 на роботі 04 та 05 серпня 2014 року було перебування позивача при військовій частині 1126 в сел. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, про що він повідомляв відповідача у заяві про надання відпустки від 30 липня 2014 року.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо поважності причин відсутності позивача на роботі 04 та 05 серпня 2014 року, оскільки він захищав незалежність України як доброволець, а з 04 вересня 2014 року був офіційно мобілізований вже до іншої військової частини.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно враховано поважність причини відсутності позивача на роботі, а також положення ч. 3 ст. 149 КЗпП України, зокрема те, що ОСОБА_3 не притягався раніше до дисциплінарної відповідальності, характеризувався як досвідчений, порядний і відповідальний працівник та повідомив роботодавця про причини своєї відсутності із проханням надати невикористану ним частину відпустки.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог при стягненні середньомісячного заробітку, оскільки позивачем не було надано відповідного розрахунку, а також пропуску строку позовної давності.

Суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин, врахували зміст заявлених позовних вимог, вірно застосували ст. ст. 40, 119, 149 КЗпП України, перевірили дотримання позивачем строків звернення до суду та дійшли законного і обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника малого приватного підприємства фірми Половний - Киричка ГригоріяОлексійовича відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.