Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Червинської М.Є.,

суддів:

Коротуна В.М., Писаної Т.О.,

Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк Фінансова Ініціатива, третя особа - ОСОБА_7, про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 грудня 2012 року між ним та ПАТ КБ Фінансова Ініціатива в особі начальника Вінницького відділення № 3 ОСОБА_7 було укладено договір банківського вкладу (вклад Ощадний) № 158448, за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти від позивача кошти у розмірі 200 дол. США строком на 370 днів, що починається з наступного дня після внесення (надходження) грошових коштів на депозитний рахунок, з кінцевим терміном повернення до 29 грудня 2013 року, а позивач зобов'язався внести готівкою на відкритий відповідачем депозитний рахунок грошові кошти. Процентна ставка за вкладом складає 7 % річних.

24 грудня 2012 року позивач через касу банку сплатив готівкові кошти у розмірі 200 дол. США та отримав відповідну квитанцію.

Цього ж дня позивач, керуючись пунктом 1.4 договору, яким передбачено можливість збільшення вкладу, через касу банку вніс додаткові кошти у розмірі 499 800 дол. США, про що йому було видано квитанцію № 3590. Таким чином, загальна сума вкладу за договором становила 500 тис. дол. США.

26 березня 2013 року відповідач надав позивачу виписку по особовим рахункам, у якій повідомив, що залишок коштів на його депозитному рахунку в ПАТ КБ Фінансова Ініціатива, відкритому на ім'я ОСОБА_6, становить 202,54 дол. США. У лютому 2013 року позивачу стало відомо, що начальник відділення ОСОБА_7 заволоділа коштами вкладників, ц тому числі і позивача, та зникла. 11 лютого 2013 року в Єдиному реєстрі досудових розслідування зареєстровано заяву відповідача про кримінальне правопорушення відносно начальника Вінницького відділення № 3 ПАТ КБ Фінансова Ініціатива ОСОБА_7, яка, діючи за попередньою змовою зі старшим касиром ОСОБА_8, у період січень-лютий 2013 року, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа майном ПАТ КБ Фінансова Ініціатива, яка зареєстрована під № 4201301001000111. Досудове слідство не завершено, судового рішення по даній справі немає. В указаному кримінальному провадженні позивач визнаний потерпілим, а відповідачу ОСОБА_7 - пред'явлена підозра в скоєнні злочину.

На підставі вказаного, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 11 937 223,20 грн, що за курсом НБУ становить 499 800 дол. США.

Рішенням Вінницького міського суду від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Судами встановлено, що 24 грудня 2012 року між ПАТ КБ Фінансова Ініціатива і ОСОБА_6 було укладено договір банківського вкладу № 158448 (вклад Ощадний), за умовами якого банк зобов'язався відкрити депозитний рахунок і прийняти кошти у розмірі 200 дол. США з кінцевим терміном повернення до 29 грудня 2013 року, зі сплатою 7 % річних, а ОСОБА_6 - внести кошти.

Позивач ОСОБА_6 свої зобов'язання виконав, вніс кошти у розмірі 200 дол. США, про що банком видана квитанція від 24 грудня 2012 року № 3300.

Позивач, керуючись п. 1.4. договору, яким передбачено можливість збільшення вкладу, через касу банку вніс додаткові кошти у розмірі 499 800 дол. США, про що йому було видано квитанцію від 24 грудня 2012 року № 3590.

На підтвердження неправомірності дій службової особи - відповідача ОСОБА_7, позивач посилався на заяву голови правління ПАТ КБ Фінансова Ініціатива від 07 лютого 2013 року до правоохоронних органів про вчинення злочину посадовими особами Вінницького відділення № 3 ПАТ КБ Фінансова Ініціатива, що виразилось у привласненні ними грошових коштів, постанову СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 28 березня 2013 року про підозру ОСОБА_7 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та постанову СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 28 березня 2013 року про оголошення розшуку підозрюваного - ОСОБА_7

Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (v0006700-92) "Про практику розгляду судами цивільних справ" за позовами про відшкодування шкоди роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2014 року, в справі за позовом ОСОБА_6 до ПАТ КБ Фінансова Ініціатива про стягнення коштів за договором банківського вкладу було встановлено, що ОСОБА_6 не надано належних і допустимих доказів внесення коштів у розмірі 499 800 дол. США.

Наведені вище обставини відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають, оскільки були встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили.

З урахуванням вказаного, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

У статті 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.