Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Кузнєцова В.О.,

суддів:

Євтушенко О.І., Кадєтової О.В., Карпенко С.О., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про визнання права власності, стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просила визнати грошові кошти отримані відповідачем від продажу автомобіля марки Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 7 000 доларів США, за курсом НБУ на день винесення рішення суду спільним майном подружжя та стягнути на її користь Ѕ частини цих коштів, посилаючись на те, що вказаний автомобіль був ними придбаний під час шлюбу та був проданий відповідачем після розірвання шлюбу без її згоди, грошові кошти від продажу даного автомобіля відповідач отримав одноособово і розпорядився ними на власний розсуд.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 91 735 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року змінено, визначено суму стягнення у розмірі 91 454 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивача 29 358 грн 86 коп.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 2002 року по 30 серпня 2011 року.

За час перебування у шлюбі подружжям ОСОБА_7 було придбано автомобіль марки Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, за рахунок коштів, отриманих в кредит за договором кредиту, укладеним 09 січня 2008 року між ОСОБА_7 та ТОВ Український промисловий банк. Вартість автомобіля на час придбання становила 16 120 доларів США, що було еквівалентно 81 410 грн (а.с. 16, 17).

За період шлюбу сторонами у справі було сплачено 7 258 доларів США, що становить 74, 1 % від вартості автомобіля, а залишок в сумі 4 170, 70 доларів США сплатив ОСОБА_7 за рахунок особистих коштів. Вказаний факт сторонами у справі не оспорюється.

Суд апеляційної інстанції правильно вважав, що при поділі спільного майна подружжя частка ОСОБА_7 у вартості автомобіля станом на серпень 2013 року має визначатись пропорційно до сплачених ним коштів та становить 25, 9%. Тому розмір частки позивача в спірному автомобілі становить 37, 05%, а не 50%.

Відповідно до облікових даних Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту ДАІ МВС України вказаний автомобіль було знято з обліку для реалізації 21 серпня 2013 року та 03 вересня 2013 року зареєстровано за новим власником (а.с. 22).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року за клопотанням позивача у справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, відповідно до висновку якої від 22 грудня 2015 року вартість вказаного автомобіля станом на 15 серпня 2013 року становила 78 290 грн 30 коп., що було еквівалентно 9 794, 85 доларам США (а.с. 45). Станом на 15 липня 2005 року вартість автомобіля становила 163 568 грн. 02 коп., що було еквівалентно 7 436, 60 доларам США.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що при поділі майна слід враховувати вартість станом на 15 серпня 2013 року у розмірі 9 794, 85 доларів США, визначену експертом, а тому компенсація вартості частки, належної ОСОБА_6 становить 3 629 доларів США.

Крім того, в суді апеляційної інстанції представник відповідача визнав вказану вартість автомобіля.

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 ст. 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_7 неправомірно, без згоди ОСОБА_6, у порушення ст. ст. 60, 65 СК України, відчужив спірний автомобіль, правильно визначивши розмір часток кожного із подружжя, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача компенсації за належну ОСОБА_6 частку у майні.

При цьому, визначаючи розмір компенсації за належну позивачу частку спірного автомобіля, суд апеляційної інстанції врахував висновок автотоварознавчої експертизи від 22 грудня 2015 року та стягнув суму коштів в гривнях станом на день ухвалення рішення.

Доводи касаційної скарги про неправильно визначений судом апеляційної інстанції розмір компенсації спростовуються матеріалами справи.

Отже доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.