Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Коротуна В.М., Писаної Т.О.,

Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк - Сокуренко Наталії Вікторівни на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року,

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБанк) звернулося до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 03 червня 2006 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 2 988 грн 26 коп. зі сплатою відсотків у розмірі 12,37 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та строком користування до 04 червня 2007 року.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість зі сплати відсотків за період з 28 квітня 2011 року по 28 квітня 2016 року у розмірі 22 359 грн 65 коп., яку ПАТ КБ ПриватБанк просило стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ ПриватБанк -

Сокуренко Н.В., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; як розподілити між сторонами судові витрати.

Встановлено, що 03 червня 2006 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого

ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 2 988 грн 26 коп. зі сплатою відсотків у розмірі 12,37 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та строком користування до 04 червня 2007 року.

Звертаючись до суду із даним позовом, ПАТ КБ ПриватБанк зазначало, що за період з 28 квітня 2011 року по 28 квітня 2016 року боржником прострочено сплату відсотків за кредитом на загальну суму 22 359 грн 65 коп.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із їх недоведеності. Водночас судами попередніх інстанцій не було враховано те, що судові засідання в суді першої інстанції відбувались без участі сторін, при цьому позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника, в якій просив у разі надання заперечень з боку відповідача перенести судове засідання для надання додаткових письмових пояснень та повідомити його про зазначене.

Суди попередніх інстанцій не з'ясували належним чином фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, на порушення положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України не роз'яснили позивачу його обов'язок щодо надання доказів на обґрунтування позовних вимог, не попередили про наслідки невчинення вказаних дій, не визнали явку представника банку обов'язковою та не розглянули заяву ПАТ КБ ПриватБанк про відкладення розгляду справи для надання додаткових пояснень у разі такої необхідності.

Враховуючи зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій не визначились із характером спірних правовідносин, не встановили та не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, які мають значення для розгляду справи, формально підійшли до розгляду справи, у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням зазначеного колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що вказані вище обставини свідчать про неповне встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк - Сокуренко Наталії Вікторівни задовольнити частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 лютого 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.