Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Маляренка А.В., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Підприємства об'єднання громадян експлуатаціно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" Всеукраїнського фізкультурно спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України про встановлення факту трудових відносин, видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку, за касаційною скаргою Підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" Всеукраїнського фізкультурно спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України на заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 квітня 2017 року,

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 09 вересня 2014 року вона влаштувалася на роботу на Підприємство об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" Всеукраїнського фізкультурно спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України (далі - ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття") на посаду завідувача харчоблоку. При прийнятті її на роботу їй пояснили, що вона буде працювати на постійній основі на підставі трудового договору. Однак, з жодними наказами, в тому числі про прийняття на роботу, її не ознайомлювали, а просто допустили до виконання трудових обов'язків.

31 січня 2015 року ОСОБА_4 повідомили, що вона звільнена з роботи. На неодноразові усні вимоги останньої повідомити про причину її звільнення директор ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" не реагував. При цьому, вона навіть не була ознайомлена з наказом про її звільнення, їй не видали трудову книжку та не провели з нею повний розрахунок.

У вересні 2016 року позивач звернулася до управління Держпраці у Закарпатській області зі скаргою на неправомірні дії відповідача. Листом від 16 листопада 2016 року № 07-04/2975 управління Держпраці у Закарпатській області проінформувало позивача про те, що проведеною ними перевіркою було встановлено, що в період з 09 вересня 2014 року по 31 січня 2015 рік між ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" і позивачем було укладено п'ять цивільно-правових угод, що дає підстави для висновку, що такі є удаваними, а взаємовідносини між сторонами мають ознаки трудових відносин.

Таким чином, враховуючи те, що 09 вересня 2014 року відповідач фактично допустив ОСОБА_4 до роботи на посаду завідувача харчоблоку ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття", тому виходячи з приписів ч. 4 ст. 24 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) є всі підстави вважати, що між сторонами було укладено трудовий договір.

Позивач зазначала, що 31 січня 2015 року відповідач звільнив її, однак не надав їй наказ про звільнення, не оформив трудову книжку з відповідним записом. Відсутність відповідного запису в трудових стосунках з відповідачем впливав на загальний час її трудового стажу. Даний факт підтверджується листом ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" від 21 листопада 2016 року № 59. Факт затримки видачі позивачці її трудової книжки при її звільненні з вини відповідача, підтверджується також листом ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" від 18 серпня 2016 року № 54-с.

Отже, виходячи з вищевикладеного та положень абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , враховуючи середню заробітну плату позивача, що складає 139 грн 53 коп. та кількість днів затримки видачі трудової книжки, що становить 667 днів, тому середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки становить 93 066 грн 51 коп.

На підставі наведеного, ОСОБА_4 просила встановити факт існування трудових відносин між нею та ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" з 09 вересня 2014 року по 31 січня 2015 рік; зобов'язати ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" належно оформити трудову книжку та стягнути з останнього середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки при звільненні в розмірі 93 066 грн 51 коп. та 3 тис. грн витрат на правову допомогу.

Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року, залишеним без змінухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 квітня 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено повністю.

Встановлено факт існування трудових відносин між ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" та ОСОБА_4 з 09 вересня 2014 року по 31 січня 2015 рік.

Зобов'язано ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" видати ОСОБА_4 належно оформлену трудову книжку.

Стягнуто з ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки при звільненні за період з 01 лютого 2015 року по дату пред'явлення позову 28 листопада 2016 року в розмірі 93 066 грн 51 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, за яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 24 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 6 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" (301-93-п) трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (z0110-93) (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно п. п. 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції до трудової книжки вносяться відомості про працівника, відомості про роботу, звільнення. Записи в трудовій книжці при звільненні повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Записи в трудовій книжці про прийняття на роботу в будь-якому разі вносяться не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення.

За приписами п. 4.1. Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10. цієї Інструкції.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в абзацах першому, третьому пункту 32 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) "Про практику розгляду судами трудових спорів", оскільки згідно зі статтею 235 КЗпП України оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 з 09 вересня 2014 року по 31 січня 2015 року на підставі цивільно-правових угод працювала у ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" на посаді завідувача харчоблоку.

Проведеною перевіркою управління Держпраці у Закарпатській області в ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття"встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, щодо не укладення з позивачем трудового договору, так як вона виконувала роботу завідувача харчоблоку. Даний факт підтверджується листом від 16 листопада 2016 року № 07-04/2975 управління Держпраці у Закарпатській області.

Зокрема, перевіркою встановлено такі порушення: 1) в період з 09 липня 2014 року по 31 січня 2015 року допущено до роботи ОСОБА_4, не уклавши з нею трудового договору (порушено ч. 3 ст. 24 КЗпП України); 2) трудова книжка звільненої ОСОБА_4 знаходиться в адміністрації підприємства (порушено ст. 47 КЗпП України); 3) у товаристві порушуються строки виплати заробітної плати працівникам, а саме виплата заробітної плати проводиться один раз на місяць (порушення ч. 1 та 2 ст. 115 КЗпП України).

За порушення законодавства про працю на вказаний суб'єкт господарювання накладено штраф відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 43 500 грн та відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 625 КЗпП України в розмірі 1 450 грн. Крім того, за наслідками розгляду справи в Берегівському районному суді на генерального директора підприємства ОСОБА_5 накладено штраф в розмірі 510 грн.

Згідно листа ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" від 21 листопада 2016 року № 59, відповідач 31 січня 2015 року звільнив позивача, при цьому не видав останній трудову книжку. Факт затримки видачі трудової книжки при звільненні ОСОБА_4 з вини відповідача підтверджується також листом ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття"від 18 серпня 2016 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно виходив із того, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем в період з 09 вересня 2014 року по 31 січня 2015 року, їй не було оформлено та видано трудову книжку станом на день звільнення, тому відповідач зобов'язаний здійснити відповідний розрахунок за час затримки видачі трудової книжки, а також належним чином заповнити трудову книжку позивача.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив у повному обсязі доводи апеляційної скарги постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що між сторонами справи існували цивільно-правові відносини, на які положення Кодексу законів про працю (322-08) не поширюються не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються встановленими у справі обставинами.

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що судами попередніх інстанцій не перевірено наявність у позивача заведеної трудової книжки, а в матеріалах справи відсутні докази того, що трудова книжка позивача знаходиться у відповідача є безпідставними.

Як вбачається зі змісту листа ПОГ ЕВП УСБ "Закарпаття" від 21 листопада 2016 року № 59, копія якого міститься матеріалах справи, відповідач просив позивача прибути на підприємство для отримання трудової книжки, чим підтвердив наявність останньої.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, судові рішення в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Підприємства об'єднання громадян експлуатаційно-виробничого підприємства "Учбово-спортивна база "Закарпаття" Всеукраїнського фізкультурно спортивного товариства "Колос" Агропромислового комплексу України відхилити.

Заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.