Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Гнатенка А.В.,

суддів:

Балюка М.I., Данчука В.Г., Гуменюка В.I., Косенка В.Й.,-

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства Внутрішніх Справ (далі-ГУ МВС) України у м. Києві про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що з 1996 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України і наказом ГУ МВС України в м. Києві по особовому складу № 201 від 9 липня 2003 року був звільнений з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни. Однак позивачу трудова книжка була видана 1 липня 2007 року. Крім того, з ним не був проведений розрахунок. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позов та визнати незаконним наказ ГУ МВС України в м. Києві № 201 від 9 липня 2003 року і запис у трудовій книжці, поновити його на службі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і зобов'язати відповідача виплатити грошове забезпечення за період з березня 2002 року по 9 липня 2003 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2006 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Визнано незаконним запис у трудовій книжці ОСОБА_1. про його звільнення з органів внутрішніх справ від 9 липня 2003 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2007 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2006 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1. про визнання незаконним наказу ГУ МВС України у м. Києві за № 201 від 9 липня 2003 року і в цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано незаконним наказ ГУ МВС України у м. Києві за № 201 від 9 липня 2003 року в частині звільнення ОСОБА_1. з 9 липня 2003 року і визнано його звільненим з 1 липня 2007 року. Рішення в частині визнання незаконним запису у трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1. з органів внутрішніх справ від 9 липня 2003 року змінено та доповнено його таким змістом: зобов'язано ГУ МВС України в м. Києві внести запис в трудову книжку ОСОБА_1. наступного змісту: ОСОБА_1. звільнено з органів ВС України у запас Збройних Сил України з посади слідчого відділення 1-го територіального відділу міліції Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 1 липня 2003 року згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з постановкою на військовий облік за ст. 64 п. "а" (за порушення дисципліни). В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 17 КАС України (2747-15) до компетенції адміністративних судів відносяться спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба (пункт 15 частина 1 статті з КАС України (2747-15) ).

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Проходження служби в органах внутрішніх справ відноситься до публічної служби.

Пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК України (1618-15) передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 340 ЦПК України (1618-15) судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 205 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2006 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2007 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі. Справа підлягає поверненню до районного суду.

Керуючись статтями 336, 342, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2006 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2007 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Справу повернути до Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвала оскарженню не підлягає.