Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

Ступак О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Держави України в особі Президента України ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 1 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року,

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом до Держави України в особі Президента України ОСОБА_4, мотивуючи тим, що постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 січня 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ст. 38 КУпАП. У даній постанові суду висновки щодо наявності або відсутності вини позивача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди відсутні. Вважав, що в нього виникло право на відшкодування завданої моральної шкоди.

Ураховуючи наведене, просив відшкодувати на його користь за рахунок державного бюджету моральну шкоду в розмірі 5 512 грн.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 1 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

За змістом ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Правовідносини сторін урегульовані Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) .

За положенням п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

У п. 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) судам роз'яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства.

Установлено, що 3 вересня 2015 року відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 січня 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрито, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

ОСОБА_3 своє право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави обґрунтовував тим, що чотири місяці відносно нього здійснювалось адміністративне провадження за ст. 124 КУпАП, його вина в даному правопорушенні не була встановлена, він не був притягнутий до адміністративної відповідальності, провадження відносно нього закрито.

Згідно з ч. 2 ст. 130 ЦПК України попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України визначено, що якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

За положенням ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

З матеріалів справи не вбачається, що судом дотримано положення ч. 4 ст. 10, ст. ст. 32, 33, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України та було роз'яснено позивачеві його права на звернення із клопотанням про залучення до участі у справі відповідного органу Державного казначейства.

Ураховуючи наведене судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 1 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.