Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Висоцької В.С., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, приватної акціонерної компанії "Український страховий дім", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23 вересня 2014 року по вул. Космічній у м. Дніпропетровську з вини ОСОБА_5 відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої автомобіль позивача зазнав механічних ушкоджень. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована у приватній акціонерній компанії "Український страховий дім" (далі - ПрАТ "Український страховий дім"). ОСОБА_4 належним чином повідомив страхову компанію про ДТП, проте остання відмовилась виплатити розмір матеріального збитку у розмірі 11 730,30 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 700 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 21 640 грн. Крім того, позивач вважає, що йому завдано моральної шкоди.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив стягнути: з ОСОБА_5 матеріальні збитки у розмірі 9 909,70 грн., моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., а з ПрАТ "Український страховий дім" в рахунок відшкодування матеріальних збитків 11 730,30 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 700 грн., пеню - 485,91 грн., 3 % річних - 41,46 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Український страховий дім" на користь ОСОБА_4 суму страхового відшкодування в розмірі 11 730,30 грн., витрати на проведення експертизи - 700 грн., пеню - 485,91 грн., 3 % річних - 41,46 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 9 909,70 грн. та моральну шкоду - 2 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 23 вересня 2014 року по вул. Космічній у м. Дніпропетровську сталося ДТП за участі ОСОБА_4, який керував автомобілем Mitsubishi Lanser, та ОСОБА_5, який керував автомобілем Toyota Camry.

Постановою суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП у зв'язку з виниклою ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована у ПрАТ "Український страховий дім".

У результаті ДТП автомобіль Mitsubishi Lanser, що належить позивачу, зазнав механічних пошкоджено.

Згідно звіту від 27 листопада 2014 року про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої у результаті пошкодження колісного транспортного засобу, розмір матеріального збитку, спричиненого власнику Mitsubishi Lanser, складає 11 730,30 грн. з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні.

Відповідно до рахунку-фактури від 29 січня 2015 року, виданого ТОВ "ЮОЛА", вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 21 640 грн.

За змістом ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України (435-15) факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1192 ЦК України підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що з вини ОСОБА_5 відбулася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача. Разом з тим, ОСОБА_4 вправі вільно, на власний розсуд обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема: шляхом звернення вимоги виключно до ОСОБА_5; шляхом звернення до ПрАТ "Український страховий дім"; шляхом звернення до страховика та до особи, яка завдала шкоди.

Судом першої інстанції, повно і всебічно з'ясовано обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надані сторонами докази, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Вказаний вище висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2806цс15, який відповідно до норм ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову частково. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.