Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 18 травня 2017 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 22 січня 2015 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" (далі - ТОВ "Лізингова компанія "Еталон") укладено договір фінансового лізингу, предметом якого було надання фінансових послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу - автобус марки "Богдан" моделі А-092 - вартістю 418 650 грн. На виконання умов зазначеного договору ним було сплачено товариству 41 965 грн комісії за організаційні заходи. Вважав, що вказаний договір фінансового лізингу підлягає визнанню недійсним, оскільки його умови є несправедливими через застосування товариством нечесної підприємницької практики та відсутності у останнього ліцензії на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб. Крім того, зазначав, що укладений договір нотаріально посвідчений не був, що є однією з умов його дійсності.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати договір фінансового лізингу від 22 січня 2015 року, укладений між ним і ТОВ "Лізингова компанія "Еталон", недійсним та стягнути з товариства на його користь 41 965 грн сплаченого ним комісійного платежу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 18 травня 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано договір фінансового лізингу від 22 січня 2015 року, укладений між ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" та ОСОБА_4, недійсним. Стягнуто з ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_4 сплаченої ним комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи у розмірі 41 865 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Лізингова компанія "Еталон", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

ОСОБА_4 судові рішення не оскаржував.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов до вірного висновку про те, що оспорюваний договір фінансового лізингу містить несправедливі умови, визначені ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки вони порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін договору та завдають шкоди позивачеві, як споживачу, а, отже, є правові підстави, передбачені ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" для визнання договору фінансового лізингу недійсним.

Крім того, договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України. Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, що сторонами виконано не було.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15; від 10 травня 2016 року № 6-3020цс15; від 8 червня 2016 року № 6-330цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а підстав для неврахування правової позиції Верховного Суду України не наведено.

Отже, судові рішення є законними і обгрунтованими й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 18 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.