6-17048св07 Про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Ансамблю пісні і танцю Збройних сил України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 24 листопада 1999 року працював артистом хору вищої категорії Ансамблю пісні і танцю Збройних сил України. Наказом від 13 лютого 2006 року № 26 він був звільнений з роботи на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України (322-08) .

Позивач, вважаючи своє звільнення незаконним, просив суд поновити його на роботі, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в сумі 1 699 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходили із того, що згоду на звільнення позивача надано зборами профспілкової організації, рішення якої має вищу юридичну силу, ніж рішення виборного профспілкового органу.

Проте з таким висновком погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України (322-08) , ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) питання надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця має розглядати виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, за поданням власника або уповноваженого ним органу.

Судові рішення у справі ухвалено з порушенням цих норм.

Висновок суду про те, що вимоги ст. 43 КЗпП України (322-08) дотримані прийняттям рішення зборів профспілкової організації, не обгрунтований нормою, яка б визначала рішення зборів достатнім для цього.

Не є такою ст. 37 Закону України "Про професійні спілки, спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) , посилання на іншу норму відсутні.

Не з'ясовано, чи належна особа зверталася з поданням до профспілкового комітету, коли та який склад комітету обрано, хто з членів профспілкового комітету брав участь у розгляді подання, яке розглядалося до внесення питання на розгляд профспілкових зборів, чи був кворум на засіданні комітету та чи є позивач членом професійної спілки.

Питання належності подання необхідно було з'ясувати виходячи з тексту протоколу зборів профспілкової організації (а.с. 42-44), у тексті якого зазначено, що порядком денним зборів є не розгляд подання керівника, а вислуховування "точки зору людей, які, перебуваючи у закордонному відрядженні у Народній Республіці Китай, бачили непристойну поведінку артиста хору ОСОБА_2".

Наведене свідчить про те, що рішення ухвалені не на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, їх не можна визнати законними й обгрунтованими, а тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Україниухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.