Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С., Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 820/2472/13-а

за позовом Закритого акціонерного товариства "Автоторгова група "Спецтехніка"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

Позивач, Закрите акціонерне товариство "Автоторгова група"Спецтехніка", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052220 від 05.03.2013 року прийняте на підставі Акту перевірки № 592/2220/30884849 від 19.02.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, хоча були належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, відповідно до змісту яких проти задоволення апеляційної скарги заперечував у повному обсязі.

Враховуючи положення ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника позивача не перешкоджає судовому розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, Закрите акціонерне товариство "Автоторгова група "Спецтехніка", зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.04.2000 року, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи (а.с. 107) та перебуває на обліку у ДПІ Московського району м. Харкова Харківської області ДПС з 05.05.2000 року, що підтверджується довідкою від 17.11.2004 року № 6817/10/28-112 (а.с. 105) та є платником ПДВ.

ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Кемімпекс" та ТОВ "Діалог транс" за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012.

Результати перевірки оформлені актом № 592/2220/30884849 від 19.02.2013 року (а.с. 141-151).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 199884,00грн.

На підставі Акту перевірки № 592/2220/30884849 від 19.02.2013 року ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052220 від 05.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 299826,00грн., з яких 199884,00 грн. за основним платежем, 99942,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ "Кемімпекс", ТОВ "Діалог транс".

Як на достатню підставу для таких висновків, контролюючий орган послався виключно на наявність на висновків актів перевірок по контрагентам.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між ЗАТ "Автоторгова група "Спецтехніка" (замовник) та ТОВ "Кемімпекс" (постачальник) укладений Договір № 16/07-12 від 16.07.2012 року (а.с. 23-27).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язується поставити товар (запчастини для автомобільної техніки), а покупець прийняти та оплатити його.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору позивачем придбано у ТОВ "Кемімпекс" товарно-матеріальні цінності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт передачі товарів за укладеним договором поставки підтверджується копіями видаткових накладних № 16071 від 16.07.2012 року, № 17071 від 17.07.2012 року, № 18071 від 18.07.2012 року, № 19071 від 19.07.2012 року, № 20071 від 20.07.2012 року, № 23071 від 23.07.2012 року, № 24071 від 24.07.2012 року, № 25071 від 25.07.2012 року, № 26071 від 26.07.2012 року, № 27071 від 327.07.2012 року, № 27072 від 27.07.2012 року, № 30071 від 30.07.2012 року, № 30072 від 30.07.2012 року (а.с. 28-40).

Вартість придбаних у ТОВ "Кемімпекс" товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Кемімпекс".

Надані позивачем копії платіжних доручень з відміткою банківської установи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

ТОВ "Кемімпекс" були виписані на адресу позивача податкові накладні № 455 від 16.07.2012 року, № 497 від 17.07.2012 року, № 517 від 18.07.2012 року, № 561 від 19.07.2012 року, № 588 від 20.07.2012 року, № 656 від 23.07.2012 року, № 731 від 24.07.2012 року, № 769 від 25.07.2012 року, № 808 від 26.07.2012 року, № 841 від 27.07.2012 року, № 870 від 27.07.2012 року, № 917 від 30.07.2012 року, № 954 від 30.07.2012 року (а.с. 41-53.).

Частиною 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. (z0128-98) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 (z0128-98) ; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 (z0128-98) визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 (z0128-98) товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

У спірних правовідносинах товар діставлявся автомобільним транспортом постачальника.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 182-192).

Використання позивачем складського приміщення площею 345,1кв.м. за адресою: вул. Шевченка 111, м. Харків підтверджується копією технічного паспорту на вказану будівлю, остання являє ремонтно-складські приміщення (а.с. 113-117).

Актами списання підтверджується використаня позивачем придбаного товару для доукомплектації та ремонту автомобільної та спеціальної техніки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ "Кемімпекс" було виконано договір № 16/07-12 від 16.07.2012 року, придбані товарно-матеріальні цінності використано останнім у власній господарській діяльності, а саме для ремонту, дообладнання та переобладнання автомобільної та спеціальної техніки, як належить ЗАТ "АТГ "СПЕЦТЕХНІКА".

З матеріалів справи також слідує, що між ЗАТ "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" (замовник) та ТОВ "Діалог транс" (постачальник) укладений Договір № 10/07 від 09.07.2012 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити товар (запчастини для автомобільної техніки), а покупець прийняти та оплатити його (а.с. 60-64).

Позивачем придбано у ТОВ "Діалог транс" товарно-матеріальні цінності, що підтверджується копіями видаткових накладних № 09071 від 09.07.2012 року, № 10071 від 10.07.2012 року, № 17071 від 17.07.2012 року, № 18071 від 18.07.2012 року, № 30071 від 30.07.2012 року, № 30072 від 30.07.2012 року, № 30073 від 30.07.2012 року, № 31071 від 31.07.2012 року, № 31072 від 31.07.2012 року (а.с. 65-73).

Вартість придбаних у ТОВ "Діалог транс" товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Діалог транс", що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи.

ТОВ "Діалог транс" були виписані на адресу позивача податкові накладні № 914 від 09.07.2012 року, № 1011 від 10.07.2012 року, № 1715 від 17.07.2012 року, № 1814 від 18.07.2012 року, № 3014 від 30.07.2012 року, № 3015 від 30.07.2012 року, № 3016 від 30.07.2012 року, № 3119 від 31.07.2012 року, № 3120 від 31.07.2012 року (а.с. 74-82).

Придбані товарно-матеріальні цінності було фактично переміщено силами постачальника, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 193-198).

Судом встановлено, що в користуванні позивача знаходяться нежитлова будівля загальною площею 345,1кв.м. за адресою: вул. Шевченка 111, м. Харків. Згідно з технічним паспортом на вказану будівлю, остання являє ремонтно-складські приміщення (а.с. 113-117).

Придбані товарно-матеріальні-цінності у ТОВ "Діалог транс" були використані позивачем для доукомплектації та ремонту автомобільної та спеціальної техніки, яка знаходиться у позивача, що підтверджується актами списання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ "Діалог транс" було виконано договір № 10/07 від 09.07.2012 року, придбані товарно-матеріальні цінності було використано останнім у власній господарській діяльності, а саме для ремонту, дообладнання, переобладнання автомобільної та спеціальної техніки, що належить ЗАТ "АТГ "СПЕЦТЕХНІКА".

Колегія суддів зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (z0168-95) ; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отриманий товар оприбутковано позивачем у бухгалтерському обліку, що підтверджується Журналом по рахунку 631 (а.с. 54-59, 94-98).

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази товарності господарських операцій: факту передачі товарів, факту оприбуткування товарів позивачем, проведення розрахунку за товари, а також подальшого використання товару у власній господарській діяльності.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (z0168-95) ; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 820/2472/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013 р.