381/786/15-ц Про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - 27.09.2017 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Київської області від 22 червня 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом, вимоги якого уточнили в ході розгляду справи та просили стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на їх користь 25 000 грн у якості відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 000 грн моральної шкоди. Також позивачі просили стягнути з Національної акціонерної страхової компанія "Оранта" на їх користь 100 000 грн моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Королівка Фастівського району Київської області на вул. Леніна, водій ОСОБА_9, керуючи автобусом "ЛАЗ 695НГ", державний номерний знак НОМЕР_2 який належить ПП ОСОБА_8, з яким ОСОБА_9 перебував у трудових відносинах, допустив наїзд на сина позивачів - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місті дорожньо-транспортної пригоди. Завдана позивачам матеріальна шкода полягає у витратах на поховання, проведення ритуальних заходів та виготовленні і встановленні надгробного пам`ятника.

Заподіяння моральної шкоди позивачі мотивували моральними переживаннями, спричиненими втратою єдиного сина, вимушеними змінами у своєму житті, погіршенням свого стану здоров`я та необхідністю витрачати кошти на своє лікування.

Вимоги до страхової компанія "Оранта" про стягнення моральної шкоди мотивували тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 як власника автобуса "ЛАЗ 695НГ" була застрахована у цій страховій компанії згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 21 вересня 2011 року до 20 вересня 2012 року і внаслідок страхового випадку Страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування по відшкодуванню моральної шкоди відповідно до визначеної договором страхової суми.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 червня 2016 року рішення міськрайонного суду в частині позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки скасовано з ухваленням нового рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 витрати на поховання в сумі 4910 грн, витрати на спорудження надгробного пам'ятника в сумі 7979 грн та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн, а всього 212 889 грн. В іншій частині рішення міськрайонного суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_8, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати в частині відшкодування моральної шкоди та залишити без змін в іншій частині.

В іншій частині рішення апеляційної інстанції сторонами не оскаржується, тому не переглядається колегією суддів в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щопозивачами не надано належних доказів на підтвердження понесених ними витрат на поховання і витрат на виготовлення і встановлення надгробного пам`ятника в розмірі 25 000 гривень. Крім того, судом зазначено, що позов поданий до ОСОБА_8, як до фізичної особи, проте автобус, як джерело підвищеної небезпеки належав ФОП "ОСОБА_8." як суб'єкту підприємницької діяльності, до якого вимог заявлено не було. Також, суд вважав недоведеними вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди у зв'язку з відсутністю вини в діях водія ОСОБА_9

Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що водій автобуса "ЛАЗ 695НГ", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_9, в момент наїзду на пішохода ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_8, якій вказаний транспортний засіб належить на праві власності. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки тому, відповідно до ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, роз`яснень, наданих в п.6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 4 від 1 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) відповідальним без вини за заподіяння шкоди є ОСОБА_8 як власник джерела підвищеної небезпеки. Крім цього, ОСОБА_8, згідно з п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України незалежно від своєї вини є відповідальною за відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам як батькам ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, смерть якого настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

На підставі ст. 1201 ЦК України витрати на поховання на суму 4910 грн і витрати на спорудження надгробного пам`ятника на суму 7979 грн, понесені позивачами, підлягають стягненню на користь останніх з ОСОБА_8

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 200 000 грн, заподіяної позивачам смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, апеляційний суд послався на характер правопорушення, непоправність втрати для позивачів сина, який помер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, глибину фізичних та душевних страждань як батьків, неможливість відновлення попереднього стану, вимоги розумності справедливості.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Королівка Фастівського району Київської області на вул. Леніна водій ОСОБА_9, керуючи автобусом "ЛАЗ 695НГ", державний номерний знак НОМЕР_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місті. (том 1 а.с.22).

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_11 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_8 на підставі трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю та здійснював приміський маршрут Фастів-Королівка відповідно до дорожнього листа від ІНФОРМАЦІЯ_3 року Серія 2-1 ДН № 931819.

Автобус "ЛАЗ 695НГ" державний номерний знак НОМЕР_3 належав ФОП ОСОБА_8

По факту дорожньо-транспортної пригоди порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України відносно ОСОБА_9, яка постановою слідчого від 23 квітня 2012 року закрита на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину в діях водія ОСОБА_9 (том 1 а.с.8-13).

В ході апеляційного розгляду справи, апеляційний суд вважав необґрунтованим висновок місцевого суду про те, що автобус марки "ЛАЗ 695НГ", державний номерний знак НОМЕР_3 належить на праві власності ФОП ОСОБА_8, оскільки такі обставини спростовується доказами, наявними у матеріалах цивільної і кримінальної справи.

Так, апеляційним судом встановлено, що згідно листа Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Фастів та Фастівського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області від 12 травня 2015 року вказаний автобус зареєстровано за ОСОБА_8 (том 1 а.с.93).

В свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 16 червня 2005 року зазначено, що власником автобуса марки "ЛАЗ 695НГ", державний номерний знак НОМЕР_3 є ОСОБА_8

Цивільно правова відповідальність власника автобуса марки "ЛАЗ 695НГ", державний номерний знак НОМЕР_3 на час дорожньо-танспортної пригоди була застрахована Фастівським районним відділенням ПАТ НАСК "Оранта". (кримінальна справа №27-1816 а.с.2).

На підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із роз`ясненнями, наданими в п. 4 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 4 від 1 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З урахуванням наведених норм та встановивши, що водій автобуса "ЛАЗ 695НГ", державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_9 в момент наїзду на пішохода ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_8, якій вказаний транспортний засіб належить на праві власності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, має бути покладена на ОСОБА_8, як власника джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини за заподіяння шкоди.

На підставі п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України незалежно від своєї вини відповідач є відповідальною за відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам як батькам ОСОБА_10, смерть якого настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Апеляційний суд правильно виходив з того, що на підставі ст. 1201 ЦК України витрати на поховання на суму 4910 грн і витрати на спорудження надгробного пам`ячника на суму 7979 грн, понесені позивачами, підлягають стягненню на їх користь з ОСОБА_8

Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Факт завдання моральної шкоди позивачам смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки апеляційним судом встановлено із правильним застосуванням ст. 23, ч. 2 ст. 1168, 1172 ЦК України.

При визначенні розміру морального відшкодування апеляційним судом враховано вимоги розумності та справедливості, а також характеру правопорушення, непоправності втрат для позивачів сина, який помер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, глибини фізичних та душевних страждань позивачів як батьків, неможливість відновлення попереднього стану, а також вимоги розумності і справедливості.

При цьому, в силу вимог ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вдається до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вдається до вирішення питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника з покладенням на неї обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди та з її розміром, визначеним апеляційним судом, а також щодо оцінки доказів, які на її думку мали бути перевірені апеляційним судом або були оцінені ним неправильно.

Колегія суддів не вдається до переоцінки доказів, на підставі оцінки яких апеляційний суд ухвалив оскаржуване відповідачем рішення, не вдається до вирішення питання щодо обґрунтованості визначеної суми моральної шкоди в силу вимог ст. 335 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів не встановлює обставин, що не були встановлені в оскаржуваному рішенні апеляційного суду та рішенні суду першої інстанції, зокрема щодо наявності умислу потерпілого та з цих підстав застосування положень ст. 1193 ЦК України, оскільки такі обставини судами не встановлювались.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивачів та заявлених позовних вимог в суді першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для скасування ухваленого місцевим судом рішення. Вирішуючи спір, встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.