Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Шведа Е.Ю.,

при секретарі Кальненко О.І.,

за участю представника Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби - Піддубняка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування карток відмови,

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування карток відмови, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2013 року № 110010000/2013/00399 та від 03.11.2013 року № 110010000/2013/00409;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2013 року № 110010000/2013/600407/1 та від 03.11.2013 року № 110010000/2013/600417/1;

- зобов'язати Дніпропетровську митницю Міндоходів надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області про повернення Публічному акціонерному товариству "Євраз Баглійкокс" надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 310456,82 грн., шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача;

- зобов'язати Дніпропетровську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості

товарів від 31.10.2013 року № 110010000/2013/600407/1 та від 03.11.2013 року № 110010000/2013/600417/1.

Зобов'язано Дніпропетровську митницю Міндоходів надати висновок до Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області про повернення Публічному акціонерному товариству "Євраз Баглійкокс" надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 310456,82 грн., шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача.

Зобов'язано Дніпропетровську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 року апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Мін доходів було залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року - без змін.

У касаційній скарзі Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 року та ухвалити нову постанову. якою відмовити Публічному акціонерному товариству "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" у задоволенні позовних вимог.

Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби подано клопотання про заміну сторони у справі - Дніпропетровську митницю Міндоходів на Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби.

Як вбачається із постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (311-2014-п) утворено Дніпропетровську митницю Держаної фіскальної служби, яка є правонаступником Дніпропетровської митниці Міндоходів.

Публічне акціонерне товариство "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" заявило клопотання про заміну сторони у справі - Публічне акціонерне товариство "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" на Приватне акціонерне товариство "Євраз Южкокс". Дане клопотання вмотивоване тим, що На підставі рішення річних загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" від 28.04.2016 року було змінено тип та найменування Товариства, а саме з Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" на Приватне акціонерне товариство "ЄВРАЗ ЮЖКОКС".

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність заміни позивача - Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" на Приватне акціонерне товариство "ЄВРАЗ ЮЖКОКС" та відповідача - Дніпропетровської митниці Державної митної служби на Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.08.2013 року ВАТ "ЄВРАЗ Об'єднанний Західно - Сибірський металургійний комбінат" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" укладено контракт № 2202159 на поставку вугільного концентрату на умовах Інкотермс 2010.

Пунктом 3.1. контракту від 07.08.2013 року № 2202159 передбачено, що строки, умови поставки узгоджених партій товару зазначаються у додаткових угодах (специфікаціях) до даного контракту.

Згідно із пунктом 4.1 контракту від 07.08.2013 року № 2202159, ціна товару обумовлюється у додаткових угодах (специфікаціях), які є невід'ємною частиною вказаного контракту.

Пунктом 1 додаткової угоди від 23.08.2013 року № 1 до контракту від 07.08.2013 року № 2202159 встановлена ціна товару - вугілля кам'яне та антрацит Кузнецького басейну для технологічних цілей марки КС+КО+К+КЖ ГОСТ Р 51588-2000 - 118,4 дол. США за одну метричну тонну на умовах СРТ - станція Баглій Придніпровської залізниці.

Декларантом позивача 31.10.2013 року та 03.11.2013 року було пред'явлено до Дніпропетровської митниці Мін доходів для митного контролю та митного оформлення товар: вугілля кам'яне бутумізоване: вугільний концентрат марки КС+КО+К+КЖ ГОСТ Р 51588-2000.

Разом із митною декларацією № 110010000/2013/007692 від 31.10.2013 року до митного оформлення для підтвердження митної вартості задекларованого товару були подано такі документи, що підтверджується графою 44 МД від 31.10.2013 року № 110010000/2013/007692:

- декларація митної вартості від 31.10.2013 року № 110010000/2013/007692;

- зовнішньоекономічний контракт від 07.08.2013 року № 2202159;

- додаткові угоди від 23.08.2013 року №№ 1, 5, 6, 7 та від 30.09.2013 року № 8 до контракту від 07.08.2013 року № 2202159;

- рахунок - фактура від 23.10.2013 року № 90686622 до контракту від 07.08.2013 року № 2202159;

- накладні УМВС від 23.10.2013 року;

- сертифікат якості від 23.10.2013 року № 262;

- копія експортної митної декларації країни вивезення від 12.10.2013 року № 10608052/121013/0004756.

Дніпропетровською митницею Міндоходів були винесені рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2013 року № 110010000/2013/600407/1, від 03.11.2013 року № 110010000/2013/600417/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2013 року № 110010000/2013/00399 та від 03.11.2013 року № 110010000/2013/00409.

Згідно записів, вчинених відповідачем на зворотному боці аркуша ДМВ від 31.10.2013 року № 110010000/2013/007692, як і на зворотному боці аркуша ДМВ від 03.11.2013 року № 110010000/2013/007776, в результаті здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки її числового значення, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, встановлено: "- в рахунку - фактурі від 23.10.2013 № 90686622 відсутні реквізити додаткової угоди № 5 від 23.08.2013 та дата додатку № 1; № 8 до зовнішньоекономічного контракту від 07.08.2013 № 2202159; при перевірці в ЄАІС органу доходів і зборів електронної копії митної декларації країни відправника від 12.10.2013 року № 10608052/021013/0004756, зазначеній у наданих документах (на з/д накладних та сертифікатах якості) встановлено, що в ній відсутні умови поставки".

Відповідач зобов'язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

За змістом частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст. 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини 10 статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини 7 статті 77 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 232 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду касаційної інстанції включає, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29- 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в поданих до митного оформлення документах відсутні будь-які розбіжності, відомості про визначення митної вартості базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Жодних обґрунтованих та об'єктивних сумнівів щодо заявленої митної вартості, числових значень її складових тощо, відповідачем не наведено.

Також суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідачем здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості в порушення вимог статей 57, 60 Митного кодексу України, а саме без дотримання встановленої послідовності обрання методу визначення митної вартості товарів, без зазначення обґрунтованих причин неможливості застосування попередніх методів, без дотримання встановлених умов щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції. з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, визнавши протиправними та скасувавши картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.10.2013 року № 110010000/2013/00399 та від 03.11.2013 року № 110010000/2013/00409; визнавши протиправними та скасувавши рішення про коригування митної вартості товарів від 31.10.2013 року № 110010000/2013/600407/1 та від 03.11.2013 року № 110010000/2013/600417/1.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому наказом Державної митної служба від 20.07.2007 року № 618 (z1097-07) , для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147 (z1095-07) , керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно із пунктами 2, 3, 5, 7, Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби та Державного казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147 (z1095-07) , повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618 (z1097-07) , в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які повертаються. Заява подається не пізніше 1095 дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок 3734.

Митні органи за місцем оформлення митної декларації на підставі заяви платника готують висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1, та не пізніше 5-ти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляють його згідно з реєстром висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 2, для виконання відповідним органам Державного казначейства України.

При поверненні митних та інших платежів відповідно до статті 264 Митного кодексу України митні органи подають до органів Державного казначейства України Висновок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 30-денного строку з дня прийняття відповідного рішення митним органом.

На підставі отриманого висновку відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку, та протягом 5-ти робочих днів від дати отримання висновку здійснює повернення коштів з бюджету.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Враховуючи, що позовна вимога про зобов'язання Дніпропетровської митниці Міндоходів здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність даної вимоги.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але рішення в частині зобов'язання Дніпропетровської митниці Міндоходів здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При цьому за правилами пункту 4 частини 1 статті 223 цього Кодексу у випадку зміни рішення суду першої інстанції, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Замінити позивача - Публічне акціонерне товариство "ЄВРАЗ БАГЛІЙКОКС" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "ЄВРАЗ ЮЖКОКС" та відповідача - Дніпропетровську митницю Державної митної служби на його правонаступника - Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби.

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 року - скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року - змінити.

Рішення в частині зобов'язання Дніпропетровської митниці Міндоходів здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені позовних вимог в цій частині - відмовити.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.